Через повномасштабне російське вторгнення близько 24% українських школярів (а це майже мільйон дітей) навчаються дистанційно. Переважно йдеться про дітей зі східних і південних регіонів: Запорізька, Луганська, Херсонська, Харківська області. Які переваги та недоліки має такий формат навчання та як ставляться до нього батьки, діти та педагоги – читайте у другій частині матеріалу від «Говоримо».

Перші спроби навчатись дистанційно почались в українських школярів у період ковіду, тобто чотири роки тому. Тоді онлайн-уроки були вимушеним рішенням, пов’язаним з епідеміологічною ситуацією та карантином у навчальних закладах. Зараз дистанційне навчання – теж вимушене рішення, пов’язане з безпековою ситуацією. І попри те, що працює такий освітній формат уже досить давно, плутанини довкола «дистанційки» ще чимало. Редакція «Говоримо» розібралась у нюансах разом з батьками, учнями, педагогами та освітніми експертами, аби представити актуальну інформацію у двох статтях. У першій частині ми розкажемо, які форми навчання передбачає дистанційна освіта.

Україною шириться новий тренд кібербулінгу – телеграм-канали, у яких постять фото підлітків з анонімними дописами про них. Кожен може написати що завгодно, як позитивне, так і негативне. Але останнього вочевидь значно більше. Чому практично ідентичні канали створюється один за одним? Як реагувати підліткам, чиї світлини там публікують? Чи можуть вплинути батьки та педагоги? Про все це та багато іншого розпитали батьків українських школярів, голову ГО «Студена» та експертку з протидії булінгу Анастасію Мельниченко, а також представника правоохоронних органів.

Телефон за розкладом і не більше ніж година на YouTube – даремні обмеження чи єдиний правильний підхід, питання яке хвилює майже всіх сучасних батьків. Попри те, що спеціальні програми мають зробити життя дитини безпечнішим, а дозвілля різноманітнішим, їх застосування часто порушує її особисті кордони та збільшує ризик втрати самостійності. Чи «лімітують» час з гаджетами українські батьки? Чи впливає це на якість навчання? За якими межами має проходити батьківська зона контролю – дізналась редакція «Говоримо».

У соціальних мережах діти можуть зазнавати цькування однолітків чи анонімів. Така форма агресії отримала назву кібербулінг. Уїдливі коментарі, насмішки та цькування – усе це відчувають жертви онлайн-знущань. Згідно з дослідженнями ЮНІСЕФ, кожний п’ятий український підліток зазнавав булінгу в інтернеті. Чому діти стають булерами та жертвами цькувань? Що робити батькам та педагогам? До кого звертатися у разі знущань?

У школі діти вивчають англійську мову одинадцять років, проте далеко не всім учням вона дається легко. Сучасні батьки готові щомісяця віддавати чималі кошти за спеціальні курси чи індивідуальні заняття з репетитором, аби їхня дитина нарешті «заговорила». Чому ж попри чималі зусилля батьків та вчителів не всім дітям вдається вивчити англійську мову? І що робити тим, хто все ж прагне до цього?

Навіть якщо дитина навчається на відмінно та добре складе випускні іспити, це не гарантує їй безоплатне навчання в університеті. У будь-якому разі так було раніше, коли в Україні працювало лише два «освітні пакети» - бюджет і контракт. Якщо на певній спеціальності чи у якомусь виші просто не було бюджетних місць, навчання було повністю платним. Або якщо конкурс на безоплатні місця був дуже високим і їх забирали самі лише 200-бальники. Але все має змінитися після впровадження поправок до деяких законів України щодо фінансування вищої освіти.

Якою має бути дитяча чи підліткова книга, аби її хотілось прочитати? Наскільки доречно змішувати ігри чи серіали з літературою? Про особливості дитячого читання говоримо з письменницею, літературною критикинею, фахівчинею з дитячого читання Ольгою Купріян.

Менше цукру та солі, більше фруктів, овочів та зелені, суворий підрахунок калорій та різноманіття страв – таким має бути оновлене меню українських школярів. Чи всім воно до вподоби? Що робити, якщо діти не хочуть їсти в школі, а батьки прагнуть змін? Як адаптувались до харчування за кордоном українські учні? Про все це та багато іншого редакція «Говоримо pro освіту» розпитала в школярів та їх батьків.

2024 рік принесе українській освіті чимало змін. Це реформа дошкільної освіти, новий формат національного мультипредметного тесту, подовження навчального року, суттєві нововведення для студентів та викладачів вищих навчальних закладів тощо. З якими думками та професійними очікуваннями новий рік почали українські педагоги – дізнавалась редакція «Говоримо pro освіту».

Хтось призвичаївся до онлайн-школи, комусь довелось звикати до життя й навчання в іншому місті або країні, дехто поєднує дві школи або змушений був обирати лиш одну освітню систему, щоб зменшити навантаження. Яким був рік навчання за кордоном, рік змін, пошуків та адаптації для український школярів? Про все це вони розповіли читачам «Говоримо pro освіту».

Міжнародні дослідження показують, що рівень читацької зацікавленості українських школярів знизився, вчителі та батьки нарікають, що діти неохоче беруться за книгу. Про дитяче (не)читання редакція «Говоримо pro освіту» розпитала людину, яка знаходиться по ту сторону книги – Галину Ткачук, письменницю та літературознавицю, авторку повістей для дітей «Вікно до собаки», «Вечірні крамниці вулиці Волоської», «Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака», збірки «Тринадцять історій у темряві» та численних пізнавальних книжок.

Він збирав на велосипед, але витратив гроші на розробку надпотужного зарядного пристрою для ЗСУ. Знайомтесь, Захар Щурко, 16 років, учень 11-го класу львівської гімназії. Він сам проєктує та виготовляє унікальні павербанки під запити наших військових. Ці зарядні станції нині допомагають нашим військовим залишатись на зв’язку, заряджати десятки телефонів одночасно, а також рації, тепловізори, дрони та навіть Starlink. Але найкраще про прилад розкаже сам винахідник.

Багато країн світу, на жаль, мають у своїй історії воєнний досвід: Ізраїль, Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Македонія та інші. Україна тепер стала однією з них. Звісно, збитки від дій агресора рахуватимемо вже після перемоги, а от про відновлення освітньої галузі варто замислитись уже сьогодні. І тут стане в пригоді напрацювання інших країні. Наша редакція розпитала вчительку історії зі спільноти Європейського центру Вергеланда Бояну Дуйковіч про те, як після війни відновлювалась Боснія і Герцеговина, як їх освітня система працює наразі та що закордонна колега радить українським вчителям уже сьогодні.

Вони потребують спеціальної уваги, щоб не почуватися інакшими. Мова про дітей з особливими освітніми потребами. На жаль, можливість навчатися з однолітками мають не всі діти, які цього потребують. Хоча, за законодавством, кожна школа має бути готовою приймати особливих дітей. 3-го грудня Україна відзначила Міжнародний день людей з інвалідністю. Редакція “Говоримо pro освіту” поспілкувалася з батьками особливих школярів, викладачами та психологом, аби з’ясувати як наразі вдається реалізувати інклюзивний підхід? І що стає на заваді?

Навчальна презентація за п’ять хвилин, план-конспект відкритого уроку, анімація дитячих малюнків – усе це та багато іншого зробить для вас Штучний інтелект. Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала педагогів та фахівців, як правильно використовувати ШІ при підготовці до уроків та зібрали для вас основні корисні поради.

Українські школярі вже добре знають, як поводитись, якщо повітряна тривога застала їх у школі: слухати вказівки вчителя, вишикуватись та перейти до укриття. Але чи знають їх батьки, як під час тривалої тривоги мають поводитись вони? Чи мають право забрати дитину зі школи? І чи можуть вчителі не відпустити учня? Що про це каже закон, а також педагоги та батьки – з’ясовувала редакція «Говоримо pro освіту».

Кількість годин на ставку для українських вчителів зросте вдвічі: з 18 до 36 годин на тиждень. Таку ідею під час Національної (не)конференції EdCamp озвучив член Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Колебошин, чим неабияк збентежив українських освітян. Редакція «Говоримо» з’ясувала, скільки годин на тиждень насправді працюють українські вчителі та яке робоче навантаження у колег в інших країнах.

Професія вчителя завжди потребувала чималих зусиль і довготривалої підготовки до кожного уроку. У сучасних реаліях викладачі потребують ще більше часу. Наразі невід’ємним елементом уроків є презентація. Викладачі можуть вивести на екран фотографію письменника чи науковця, мапу місцевості, зображення тварини чи рослини, відсканований рукопис або документ та багато іншого. Редакція “Говоримо pro освіту” поспілкувалася з викладачами та зібрала основні поради для вдалої презентації

Україна стане однією з передових країн в питанні розвитку та впровадження штучного інтелекту в різних галузях життя. Міністерство цифрової трансформації підписало міжнародну декларацію з безпеки застосування ШІ. Уявлення українців про штучний інтелект поділилося на два протилежні табори – перший недооцінює можливості реального впливу ШІ і вважає це тимчасовим інтересом, тоді як другий вірить в силу змін, вважаючи, що штучний інтелект змінить світ. І неодмінно – систему освіти. Чи здатний ШІ замінити вчителя на уроці? З’ясовуємо разом з українськими педагогами.