Рік навчання за кордоном: про труднощі, адаптацію та повернення додому

2 січня 2024

Хтось призвичаївся до онлайн-школи, комусь довелось звикати до життя й навчання в іншому місті або країні, дехто поєднує дві школи або змушений був обирати лиш одну освітню систему, щоб зменшити навантаження. Яким був рік навчання за кордоном, рік змін, пошуків та адаптації для український школярів? Про все це вони розповіли читачам «Говоримо pro освіту».

Рік навчання за кордоном: про труднощі, адаптацію та повернення додому image

Три школи за рік

«Протягом цього року я встигла повчитись в англійській та португальській школах, ну і паралельно – в українській. Коли ми приїхали до Португалії, спочатку я вступила до інтернаціональної школи, де викладають англійською. Мене взяли до 8-го класу, хоча в українській школі я на той час була в 7-му. Нам пояснили це тим, що до їх школи діти йдуть з п’яти років, тож я маю бути з однолітками. Я закінчила там навчальний рік і з вересня перейшла до португальської школи. Довелось так зробити, бо моя перша закордонна школа була платною й коштувала немало.   

Увесь цей час я вчуся в українській школі на екстернаті. Мені не дуже важко поєднувати, бо я маю виконувати тільки контрольні та самостійні роботи кілька разів на місяць. У мене є додаткові уроки з репетиторами, тож я можу підготуватися до контрольних, розпитати, якщо щось не дуже розумію. Але, так, вільного часу небагато. До того ж в португальській школі не було осінніх канікул. Зимові – два тижні, і починаються за тиждень до Різдва. Тобто практично одразу після Нового року ми виходимо на уроки. І влітку навчання закінчується пізніше, десь у середині вересня,» – Аміна Порядниченко, з мамою та сестрою переїхала з Києва до Португалії.  

Коли почала вчитись у португальській школі, я дуже переживала через незнання мови. Але мені допомогли знання з інших предметів. Мені здається, українська шкільна програма трошки випереджує місцеву, тобто я в принципі знала вже багато з того, що однокласники тільки починали вчити. І це добре, бо якби в мене були ще й погані оцінки, взагалі складно було б. На щастя, у португальській школі є кілька дітей з України, ми подружились.
Аміна Порядниченко quote

Аміна Порядниченко

Читайте також

Освітній омбудсмен закликав не висувати зайвих вимог до учнів за кордоном

Сергій Горбачов звернувся до директорів українських шкіл і закликав "не вичавлювати" учнів, які проживають за кордоном, але навчаються в українських школах.

Старшого – до української школи, молодшу – до швейцарської

«Молодші брат із сестрою близько року перебувають з мамою у Швейцарії. Коли вони лише приїхали, то діти пішли на мовні курси, кілька місяців займались там, а потім мали б вступати до місцевої школи з початку навчального року. Тимура зарахували до 8-го класу спеціальної школи, де вони вчать німецьку та англійську мови, математику. Також він навчається в українській школі. Його клас цьогоріч займається онлайн, тож він намагається підключатись до уроків, коли встигає. Хочеться, щоб він усе ж закінчив українську школу, отримав атестат.

А сестричка з початку цього навчального року пішла до першого класу звичайної швейцарської школи. Вирішили з українською вже не зв’язуватись, бо й так велике навантаження. Вона займається спортом, має тривалі тренування майже щодня, їздить на змагання. Та й адаптація до нових умов ще, напевно, триває. Те, що брат із сестрою зайняті, хто школами, хто спортом, як на мене, на краще. Так їм легше «втягнутись» у нові умови життя, менше переживати через вимушений переїзд, рідних і друзів, які залишились в Україні,» – Артем Погодін, старший брат 8-класника та 1-класниці, які виїхали разом з мамою до Швейцарії із Запоріжжя.

Зображення з особистого архіву Артемія Погодіна

Повернулась, щоб навчатись в Україні

«Я рік провчилась у чеській школі й у жовтні 2023 року нарешті повернулась до України. Звісно, у тій школі було багато плюсів: можна покращити свою англійську, познайомитись з підлітками із різних країн. А ще – багато цікавих магазинів, різної їжі, якої немає в Україні. Загалом життя і навчання в Чехії було для мене досить повчальним. Але я дуже сумувала за Україною та близькими, відчувала себе самотньою. Інтровертам у таких умовах складно. Мене ніхто з чеських однокласників не міг зрозуміти. Звикнути до чужого менталітету повністю – неможливо. У тій школі не всі завдання були мені зрозумілі, але я намагалась справлятись.

Я поєднувала чеську офлайн та українську школи онлайн. Якщо в 10-му класі ще було нормально, то в 11-му, коли вже треба готуватись до іспитів, стало складно. Але зараз мені значно легше, коли я вчуся в українській школі онлайн, живу вдома. Я сама можу регулювати графік, я можу відпочивати та займатися своїми справами, брати додаткові уроки, якщо мені це потрібно. Хоча якщо у когось не вистачає друзів, спілкування, краще б ходити до школи. Але мене зараз усе влаштовує,» – Аліса Ременюк, повернулась із Чехії до України, щоб довчитись у випускному класі.

Читайте також

Навчання за кордоном: краща комунікація зі школою і вища довіра до вчителів - опитування

Українці, які виїхали за кордон, порівняли навчання у школах вдома і в країні тимчасового проживання.

Досі розбирається з правилами школи

 

Трохи більше року я навчаюсь в ірландській школі. Спочатку було складно звикнути до всього нового, але добре, що я до того вчила англійську й хоч розуміла, про що йдеться на уроках. Тим, хто переїхав без знання мови та пішов до нової школи, я співчуваю. Я продовжую вчитись в українській школі на екстернаті. Батьки хотіли перевести мене до іншої школи для вивчення українознавчих предметів, але адміністрація вмовила тата цього не робити, пообіцяли, що мені треба лише контрольні здавати, домашні деякі. Я намагаюсь встигати.
Софія Фурмузал quote

Софія Фурмузал

«В ірландській школі є предмети, яких немає вдома. Наприклад, мені дуже подобаються уроки бізнесу. Ще із незвичного – можна обирати рівень, за яким будеш вивчати предмет. Я взяла собі біологію високого рівня, а мову – середнього. На різних рівнях можна отримати різну кількість балів, які потім враховуються для фінальної оцінки. Чесно кажучи,  я ще досі не зовсім розібралась у цих балах», – Софія Фурмузал, тимчасово виїхала з бабусею до Ірландії з Кривого Рогу.

author Поліна Чевердак

Поліна Чевердак

Журналістка платформи “ГОВОРИМО pro освіту”

Теми В школі

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024