Блоги

Читаю новини про те, що росіяни створюють засоби РЕБ, які можуть змінювати курс українських ракет. Розроблять нові дрони з багатьма функціями та налагодили їхнє виробництво…. Читаю  і думаю, а чому наші академії та академіки, політехнічні університети і кафедри не можуть створити щось подібне: РЕБи, дрони, засоби ураження? Чи вже створили, а ми про те нічого не знаємо? Чи вони дуже зайняті реформуванням  вищої освіти, про яке сьогодні лише ліниві не говорять у науково-викладацьких колах? А чи не було краще, якби спочатку наукові розробки для забезпечення перемоги, а потім реформи? І не лише розробки, але і готові продукти… Бо якщо не буде перемоги, то навряд чи будуть потрібні ті реформи. 

Навчальними програмами з літератури і мови передбачені особливі уроки – уроки розвитку мовлення. Це один із китів, на якому тримається мовно-літературна галузь у школі. Бо, погодьтеся, який сенс щось вивчати, читати, розкривати, якщо ти не можеш говорити, якщо не використовуєш те, що здобув під час навчання, у своєму мовленні. А для того, щоб діти хотіли говорити, їм має бути цікавою тема розмови.

До мене щодня звертаються люди із запитом на консультацію щодо булінгу. Запити дуже часто подібні: «Допоможіть, я мама дитини, яку цькують, вчителі не бачать проблеми/влаштовують судилище/кажуть, що дитина сама винувата/не вбачають булінгу/ігнорують – що нам робити?» Я б дуже хотіла допомогти вам з усіма цими запитами, але правда у тому, що ви практично НІЧОГО не можете зробити, окрім як підтримати свою дитину. Без бажання зі сторони школи розвʼязати проблему – ви мало що можете зробити.

Мій син навчається в приватній релігійній школі в Іспанії. Це був мій вибір і як я вважаю найкращий варіант з можливих. У нього три мови навчання: англійська, іспанська, еускера. Третина предметів викладається кожною з мов. Але я не про мови.

До «дня знань» щороку звично готуються українські освітяни, батьки та діти: кожен по-різному і важко уявити, чи може бути інакше.

Якщо загуглити «Велика Вітчизняна війна школа» за минулий рік, то результати покажуть сотні сторінок сайтів та соцмереж, де освітні заклади масово вживають цей термін, попри оновлені програми з історії, нові методичні матеріали та підручники, десятки статей та рекомендацій від науковців.

«Чим ви займаєтеся?» – я часто запитую про це своїх колег. У відповідь я зазвичай чую: «Я викладаю французьку», «Я – вчитель початкових класів», «Я навчаю фізики» тощо. Але чи справді це те, що ми, освітяни, робимо? Невже наша місія – вкласти у голови дітей знання зі шкільної програми?

Міжпредметна інтеграція – це простіше, ніж здається. І точно цікавіше, аніж звичне викладання.