Я завжди намагаюсь розпочати урок несподівано, щоб діти чекали з цікавістю, про що ж буде завтра. Це можуть бути і факти з книги рекордів Гінеса, і розмова про ласощі народів світу тощо. Однак усі ці «розминки» ми проходимо, пригадуючи вже засвоєний матеріал з інших предметів.
До прикладу, ми вчимо вставні слова. Я прошу дітей будувати з ними речення про вивчене або ж давати відповіді «Правда» чи «Неправда». Наприклад, називаю на початку речення вставне слово, звертаючи на нього інтонаційно увагу: «Безумовно, сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи. Правда чи неправда?».
На уроках літератури я можу навести факти з фізики й запропонувати учням порівняти, як змінювалися досягнення у фізиці і як у цей час змінювалися стилі літератури. І вони вражено мені кажуть: «Слухайте, реально працює». Дійсно, коли люди дізналися про хімічний склад Сонця, з’явився стиль імпресіонізм, бо змінилося усвідомлення людьми світу навколо них та їхні знання. Учням це дуже сподобалося – знаходити закономірності між наукою та літературою. Вони навіть продовжили самостійно це робити.
Я раджу вивчати інформацію через емоційну складову. І саме цікавинки на початку уроку добре активують емоційну пам’ять. Наприклад, мої учні згадують, що ми вчили однорідні члени речення саме тоді, коли говорили про пінгвінів. Ця закріплена позитивна асоціація працює на запам’ятовування. Такий підхід значно урізноманітнює навчальний процес і для учнів, і для самого вчителя та додає позитиву в шкільні будні.
