Що не так із «Великою Вітчизняною» або як терміни формують свідомість

10 липня 2023

Якщо загуглити «Велика Вітчизняна війна школа» за минулий рік, то результати покажуть сотні сторінок сайтів та соцмереж, де освітні заклади масово вживають цей термін, попри оновлені програми з історії, нові методичні матеріали та підручники, десятки статей та рекомендацій від науковців.

Що не так із «Великою Вітчизняною» або як терміни формують свідомість image

Багато хто здивується — у чому ж проблема? Опублікували патріотичне фото, провели паралелі із теперішньою війною, написали про віру в нашу перемогу. І, дійсно, на перший погляд небезпеки ніби й нема. Але якщо роздивитися ситуацію детальніше, вона стане очевидною.

Ми започатковуємо рубрику, що допоможе розібратися та відрізняти російські наративи від історичної правди. Цього разу поговоримо про Другу світову війну (1939-1945). Зокрема, проаналізуємо термін «Велика Вітчизняна війна», який все ще широко використовується в освіті.

Це штучно створений інструмент совєцької пропаганди для назви збройного конфлікту між СССР та Третім Райхом у 1941-1945 роках. Багато хто досі вважає, що Друга світова почалася у 1941 році. Це суперечить досвіду українського народу в той час та досі є робочим інструментом російських злочинів проти України. 

Історичні маніпуляції росіян завжди слугували інструментом нищення національної свідомості підкорених народів. Один з ключових міфів російської історії — культ «великої перемоги» у Другій світовій війні, є основою їхньої сучасної ідентичності. Навіть після відновлення нашої незалежності, росіяни намагалися примусити українців прийняти цей штучний наратив.

Наразі Європа переживає найбільш криваву війну після Другої світової. Українці героїчно воюють за свободу та майбутнє. Саме тепер час позбутися не лише окупантів зі своєї землі, але й їхніх шкідливих дезінформаційних впливів на наші думки.

«Лєнінопад» кінця 2013 року започаткував стихійне очищення українського простору від символів російського впливу. У 2015-му Верховна Рада офіційно ухвалила пакет законів із декомунізації. Один із них уперше запровадив термін «Друга світова війна 1939-1945 років» замість совєцького ідеологічного терміну «Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років». У відповідь росіяни страшно обурилися. Міністерство закордонних справ РФ заявило, що українці зраджують спільну пам’ять, переписують історію та знущаються над ветеранами. Почалася хвиля інформаційних атак в українських ЗМІ, які містили подібні тези. 

Що так налякало росіян? 

Спроба українців вийти зі спільного інформаційного поля — а отже, загроза остаточної втрати України та руйнування ідеологічного конструкту, на якому тримається їхня пропагандистська машина. У кордонах РФ знаходиться більше ста пригноблених корінних народів, території яких захопила Москва. Утримуються їхні республіки у складі федерації також і за допомогою спільного історичного міфу. 

То звідки ж взявся термін?

Термін «Велика Вітчизняна» запустив Сталін у виступі на радіо в липні 1941-го. Ідею «вітчизняності» совєти запозичили у своїх попередників із часів Російської імперії, адже подібний пропагандистський штамп запровадили після завершення франко-російської кампанії Наполеонівських війн в Європі. Тоді «вітчизняною» була війна 1812 року.

У середині ХХ століття цим терміном озброїлися знову. Совєцька, а потім російська пропаганда буквально базувалися на штучному конструкті «Велика Вітчизняна війна».  Культ «Перемоги» почали будувати ще за Брєжнєва і саме на терміні «ВВВ». Після розвалу СССР, із приходом до влади Путіна його поставили в центр російської ідеологічної машини та дуже ретельно слідкували, аби в колишніх республіках союзу відбувалося те саме. У Путіна була мета — створити СССР 2.0.

Пам’ятаєте, як на початку 2000-х років в Україну приїхала велика кількість російських телевізійників, журналістів, письменників та співаків? Книжковий ринок був російським, українського дубляжу в кіно не існувало, з усіх каналів розповідали про шкідливість вступу в НАТО. Тоді пам’ятники, назви вулиць, меморіальні дошки увіковічнювали та прославляли діячів російського тоталітарного режиму — Ватутіна, Жукова, Ковпака, Черняховського та інших. А вояків УПА, які боролися за свободу України, називали «бандитами» і «посібниками нацистів». Це все складалося в один загальний план «повернути» Україну назад в російську імперію. 

Що ми тоді знали про Другу світову?

Мабуть, лише історики розуміли значення лендлізу від союзників з Антигітлерівської коаліції (США та Великої Британії), завдяки якому вдалося перемогти нацистів. За програмою лендлізу СССР отримав тисячі одиниць військової та цивільної техніки, різних видів озброєння, мільйони тонн продуктів харчування, одягу та нафтопродуктів.

Хто тоді говорив про совєцьку тактику «випаленої землі»? Коли повністю нищили інфраструктуру перед ворогом, що наступає. Найбільш цінне обладнання вивозили, решту знищували. Наприклад, так підірвали ДніпроГЕС у 1941 році, що призвело до десятків тисяч жертв серед цивільного населення. Так само замовчували окупацію Червоною Армією українських земель ще у 1921 році, коли росіяни знищили українську державність. Відновити її вдалося лише у 1991-му, і зараз ми продовжуємо за неї боротися. 

Армія росіян робить сьогодні те, що й тоді — убиває, ґвалтує, грабує, зрівнює з землею цілі міста та села. Це не дивно, якщо врахувати, що в рамках таємного протоколу пакту Молотова-Ріббентропа росіяни домовилися з нацистами поділити Європу. Навіть військовий парад спільний провели у 1939 році в Бересті. У грудні 1939 року Гітлер сердечно вітав Сталіна з його 60-річчям, а Іосіф Віссаріоновіч запевняв про «Дружбу народів Німеччини та Совєцького союзу, скріплених кров’ю».

Яка справжня історія українців у Другій світовій?

На українські землі Друга світова війна прийшла вже 1 вересня 1939-го. Українці брали участь у бойових діях у складі польської армії. Наші Львів, Самбір та Дрогобич бомбардувала німецька авіація. 

Українці були майже на всіх фронтах — у складі армій СССР, Польщі, США, Канади та інших держав. І саме ми створили збройні сили, які єдині у світі воювали одночасно проти нацистів та проти російських комуністів. Українська повстанська армія складалася з добровольців і боролася за свою незалежну державу.

У совєцьку ж армію не всі українці йшли добровільно. Наприклад, у 1943 році, перед форсуванням Дніпра, українську молодь мобілізовували масово і примусово. Хапали підлітків 16-18 років та без зброї, часто навіть без військової форми, гнали їх на німецькі кулемети. «Чорну піхоту» бездумно кидали на загибель в інтересах ворожого тоталітарного режиму. Фактично знищували тих, кому пощастило вижити під час Голодомору та Великого терору, коли гинули мільйони. 

Українці були в Червоній армії 1939-1941 років, коли СССР нападав на Польщу та ділив її разом з Німеччиною, анексував країни Балтії, Бессарабії та Північної Буковини, розпочав війну проти Фінляндії. Вони гинули та калічилися за змову Гітлера і Сталіна, по суті за загарбницькі амбіції Кремля. Тож «вітчизняною» наступна війна аж ніяк не могла бути. До того ж термін «вітчизна» — калька з російської «отчизна». І якщо для росіян це слово походить від «отец», то у нашому випадку швидше від «вітчим».

Терміни як інформаційна зброя

За президентства Януковича, коли Табачник був міністром освіти, із підручників історії України вилучили період 1928-1939 років. Це ідеально лягало у план зближення викладання української та російської історії для спільного бачення минулого. Термін «ВВВ» навіть входив у тогочасні завдання для ЗНО. За планом Кремля українцям мали насадити думку, що СССР є «спільною батьківщиною» для росіян та всіх поневолених ними народів. 

І саме цей термін є невід’ємною частиною сучасної російської імперської ідеології, який спонукає їх «визволяти» нас танками та ракетами. Усюди на окупованих територіях росіяни знищують українські підручники й завозять свої, разом зі своїми «вчителями». Особливу увагу приділяють історії, а точніше «вигаданій історії», у центрі якої стоїть культ «Перемоги» та «ВВВ». 

Тому дуже важливо остаточно викорінити ворожі визначення зі свого словника, а особливо — із термінології у сфері освіти. Адже це те, що виховує наших дітей та молодь і формує наш власний світогляд.

author Тетяна Швидченко

Тетяна Швидченко

Кандидатка історичних наук, консультантка з історичних питань на платформах "СторіЯ" та "ГОВОРИМО pro освіту"

Нове та цікаве

Наукові розробки для перемоги чи освітні реформи: що спочатку? image
Освіта під час війни
Наукові розробки для перемоги чи освітні реформи: що спочатку?

Читаю новини про те, що росіяни створюють засоби РЕБ, які можуть змінювати курс українських ракет. Розроблять нові дрони з багатьма функціями та налагодили їхнє виробництво…. Читаю  і думаю, а чому наші академії та академіки, політехнічні університети і кафедри не можуть створити щось подібне: РЕБи, дрони, засоби ураження? Чи вже створили, а ми про те нічого не знаємо? Чи вони дуже зайняті реформуванням  вищої освіти, про яке сьогодні лише ліниві не говорять у науково-викладацьких колах? А чи не було краще, якби спочатку наукові розробки для забезпечення перемоги, а потім реформи? І не лише розробки, але і готові продукти… Бо якщо не буде перемоги, то навряд чи будуть потрібні ті реформи. 

10 січня 2024