Грати в онлайн-ігри та перекладати пісні: як мотивувати школярів вчити англійську

31 січня 2024

У школі діти вивчають англійську мову одинадцять років, проте далеко не всім учням вона дається легко. Сучасні батьки готові щомісяця віддавати чималі кошти за спеціальні курси чи індивідуальні заняття з репетитором, аби їхня дитина нарешті «заговорила». Чому ж попри чималі зусилля батьків та вчителів не всім дітям вдається вивчити англійську мову? І що робити тим, хто все ж прагне до цього?

Грати в онлайн-ігри та перекладати пісні: як мотивувати школярів вчити англійську  image

Вчимо англійську: три складові успіху

«Існує три головних аспекти вивчення мови: мотивація, методика і дисципліна.  Якщо відсутня мотивація, людина просто не розуміє, навіщо взагалі їй це треба. Так, усі ми начебто усвідомлюємо, що англійська мова потрібна, її бажано знати. Але немає конкретної мети.  А от якби нам запропонували мільйон доларів за те, щоб заговорити англійською, ми вивчили б її за пів року. Дисципліна в регулярності. Я всім кажу: англійську треба вчити щодня, хоча б по 20-30 хвилин мінімум. Ну і важлива методика – як ми вчимо, як нам викладають. Особливість шкільної англійської в тому, що нас там вчать читати та писати. Але ж 70% нашого спілкування – це слухання та говоріння», – переконаний вчитель англійської мови Артем Редванський.

«Найкраще мова вивчається тоді, коли у людини немає іншого виходу. Наприклад, коли вона переїхала та їй доводиться якось спілкуватися. Або коли їй цікаве щось, що не має перекладу: улюблена комп’ютерна гра, серіал, книга… Люди, які потрапляють у такі умови, вивчають мову швидше. У мене є учень-підліток, який переїхав до Польщі. У його класі діти розмовляють англійською доволі добре. Польську він ще не знає. Тому змушений підтягувати свою англійську, щоб якось комунікувати. Якщо виразної мети немає, її треба знайти та сформулювати,» –  розповідає вчителька англійської мови Діана Пазюк.

«Дисципліна в навчанні важить чимало. Та й у будь-чому, де ви прагнете досягнути мети. Якщо ходити до спортивної зали двічі на місяць епізодично, то користі з того не буде. Краще вже ходити регулярно, займатися потрохи, але перетворити це на звичку. Так і з мовою: якщо щоденно вчити її маленькими порціями, з часом ви звикнете та помітите, що вам уже й самим це подобається,» – стверджує викладачка Катерина Безсмертна.

Школа – це база

«Звісно, багато залежить від того, наскільки зацікавлені учні, наскільки творчий викладач. Але, як на мене, базовий рівень англійської у школі можна отримати. Йдеться про рівень В1, уміння читати, писати, володіння базовими конструкціями та основними правилами. А далі – треба вдосконалювати», – Катерина Безсмертна.

Форми роботи, які зацікавлюють

«Ефективність навчання зростає, коли учням цікаво. Якщо зробити якісь класні діалоги, класні сценки, якщо виходити за межі класу, наприклад, на подвір’я, влаштовувати активності англійською, ваші учні сприйматимуть навчання як щось легке та приємне. Я не хочу, щоб мої учні йшли на урок з думками «знову будуть ці «презент сімпли», як їх тільки запам’ятати…» Я хочу, щоб англійська асоціювалась у них з класними емоціями. Взагалі вивчення англійської через емоції – це, я вважаю, правильна штука та більш ефективна.  

На групових заняттях я люблю гру, коли загадую якусь відому людину, а учні мають ставити питання та відгадувати. Але такі питання, щоб можна було відповісти лише «так» або «ні». По-перше, це завжди весело, бо я можу загадати будь-кого. По-друге, вони тренуються формулювати питання», – Артем Редванський.

Читайте також

Заняття з репетитором: три думки “за” і три “проти”

Як батькам не перестаратися із бажанням дати дитині якнайбільше? Чому додаткові заняття - не завжди добре? Та кому і коли насправді потрібен репетитор. Редакція ГОВОРИМО pro освіту зібрала думки батьків, вчителів і психолога.

Доводимо до автоматизму

«Усі шукають чарівну таблетку, яка допоможе вивчити англійську за три дні. Так не буває. Це тривалий процес і кропітка робота. Звісно, цікаві вправи та асоціативні картки допомагають, але переважно це буденний та цілеспрямований процес. Варто розуміти, що цікаві форми не завжди приносять хороший результат. Нам треба доводити граматику до автоматизму, щоб ми не думали, де закінчення -s, де закінчення -іng тощо. Щоб робити це на автоматі, нам потрібно спочатку виконати багато однотонних вправ.

Це приблизно так, як ми водимо машину. Перший раз ми не розуміємо, куди натискати, як повертати. А от коли ми це вже в тисячу раз зробили, усе спрацьовує на автоматі. Але ж для цього потрібно ту тисячу раз натиснути та повернути», – Катерина Безсмертна.

Щоб заговорити англійською – говоріть!

«Моя порада всім, хто хоче почати говорити англійською: просто говоріть. З подружкою, з викладачем, з носієм мови, самі з собою. Це допоможе подолати бар’єр, а також ви будете чути себе та інших, повторювати звуки та слова, краще їх сприймати та розуміти.

Ще дуже корисно слухати, намагатися зрозуміти про що йдеться. Я зараз живу в Албанії. Нещодавно мене на вулиці зачепив чоловік та каже: «Me fal». Я собі зафіксувала, що, напевно, це значить «вибачте». Потім ще раз почула це в іншій ситуації, знову, і знову. Так і запам’ятовується нова мова. Або побачила якусь конструкцію у книжці, серіалі. Думаю: «Як я можу її використати? У яких ситуаціях?» У пам’яті добре зберігається те, що ми проєктуємо на власний досвід», – Катерина Безсмертна.

«Англійську я вивчив в онлайн-іграх. Проходив місії разом з гравцями з інших країн, між собою говорили англійською. Навіть сам не помітив, як я подолав той мовний бар’єр. Зараз я не відчуваю жодних сумнівів або страху, якщо треба говорити англійською. До речі, батькам не дуже подобалось моє захоплення іграми, доки вони не почули, що я там розмовляю іноземною. Мама сказала: «Добре, що хоч мову практикуєш». І так, мабуть, змирилась з моїм захопленням.

Але, звісно, я мав додаткові уроки, учив правила, дивився освітні відео – усе разом дає результат, зараз у мене рівень В1, я чудово розумію носіїв, не боюсь пояснити те, що мені треба. Під час поїздок до іншої країни мама перепитувала мене, що написано, що сказали, просила, щоб я перекладав», – Єгор Цвітков, учень 9-го класу.   

Спираємось на досвід

«Мовою треба користуватися. Учні мають розуміти, як і де вони можуть використати певні конструкції. Наприклад, коли я хочу пояснити Present Perfect, я показую фото зі своєю найкращою подружкою та розповідаю: «We have been friends for five years. I have known her since 2019…» Тобто я показую на життєвих прикладах, як використовувати Present Perfect. Тоді стає зрозуміло, де та про що учень може розповісти за допомогою вивчених правил. У прикладах на уроці мають бути не абстрактні Мері та Джек, а ваші реальні учні», –  Катерина Безсмертна.

Враховуємо інтереси учнів

 «Урок не має перетворюватися на стендап, але гумор потрібен. Як на мене, значно краще пояснювати серйозну інформацію легко та з жартами, це допомагає «подружити» учня зі складним матеріалом. У мене був учень, який цікавився репом та хіп-хопом. Тож ми на уроках перекладали пісні його улюбленого виконавця, дивились кліпи, обговорювали деякі слова та речення, намагались повторювати за артистом. Учневі було цікаво, а мені вдавалось на основі цих текстів пояснити чимало матеріалу», – Артем Редванський.

 За словами експертів, навчання має нести зрозуміле, практичне значення, швидку вигоду, бути приємним і веселим. У підлітковому віці на перший план виходить спілкування та соціалізація. Якщо дитині цікавіше сидіти у чаті та переписуватись з однолітками, ніж читати підручник, то скористайтеся цим і перетворіть спілкування на навчання. Покажіть, що завдяки англійській можна знайти нових друзів, спілкуватись із ними на сайтах або через різноманітні онлайн-сервіси. Також можна мотивувати дітей до вивчення мови через сучасну попкультуру за допомогою трейлерів, коміксів, мультфільмів, інтерв’ю, демонстрації нових ґаджетів чи відеоігри. Відповідні правила допоможуть школярам відчути швидкий прогрес, а з часом – перетворити його на стійку внутрішню мотивацію.

author Поліна Чевердак

Поліна Чевердак

Журналістка платформи “ГОВОРИМО pro освіту”

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024