Дистанційне навчання є, тому що для нас безпека є ключовим пріоритетом, фізична і ментальна безпека дітей. І в цій ситуації ми не можемо наполягати на виключно очному навчанні.Оксен ЛісовийМіністр освіти України
Дистанційка: за і проти
Хоч дистанційне навчання активно працює в Україні вже два роки, ставлення до нього з боку батьків, вчителів і самих дітей досить неоднозначне. Дехто вважає це чи не єдиним зручним і безпечним варіантом, декому дистанційка завдає дискомфорту, а педагоги знову й знову наголошують на прогалинах у знаннях учнів.
«Дистанційне навчання, на жаль, не завжди забезпечує відповідну якість. І це доведено не лише досвідом України, але й досвідом багатьох країн, які пройшли через ковідний період і сьогодні аналізують його наслідки. Україна також пройшла міжнародне дослідження PISA, зробила це прямо під час активної фази війни, і ми бачимо в загальній динаміці падіння опанування навичок учнями. Падіння відбулося в багатьох країнах, що брали участь в дослідженні, ми – частина цього негативного тренду. В нашому випадку на падіння продовжує впливати війна та неможливість вивести всіх дітей в офлайн», – Міністр освіти України Оксен Лісовий.
Читайте також
“Надзвичайний стан для освіти”. Що насправді показало міжнародне тестування PISA і що з цим робити
В українських школярів за чотири роки значно погіршилися навички читання, а ледь більше половини учнів знають математику на базовому рівні. Когось такі результати міжнародного дослідження PISA шокували, а для когось - виявилися очікуваними: експерти озвучують різні думки - від “катастрофа в освіті” до “добре, що це дослідження взагалі відбулося”
Загалом згідно з результатами пілотного дослідження добробуту дітей в Україні «Індекс майбутнього», 55% батьків оцінюють умови дистанційного навчання як хороші та дуже хороші. Але близько 22% батьків зі східних регіонів України зазначають, що умови є поганими.
З плюсів дистанційки:
- діти займаються вдома, уникають скупчення людей та потреби добиратись до навчального закладу;
- є певна гнучкість (можливість подивитись навчальні матеріали не під час уроку, а в інший зручний час);
- до уроків можуть підключатись діти, які виїхали з міста чи країни.
Головними недоліками стали:
- проблеми технічного характеру (наприклад, завадити уроку можуть відключення світла чи поганий інтернет);
- неуважність та погана концентрація учнів, а також поганий рівень засвоєння навчального матеріалу;
- відсутність «живого» контакту з однолітками та вчителями.
Безпекове питання
Основною причиною впровадження дистанційного навчання стала, звичайно, повномасштабна війна. На дистанційку перейшли учні тих шкіл, де немає облаштованого укриття. А також діти, які переїхали зі своїх міст і навіть країни. У деяких регіонах України, зокрема в Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській, Миколаївській, Херсонській областях повітряні тривоги можуть траплятися по 5-7 разів на день і тривати по кілька годин. За таких умов організовувати офлайн навчання у звичайних школах просто недоречно. Якщо у місті немає «підземної школи», як от у Харкові, то перевагу надають саме дистанційному формату навчання.
«Ми знаємо, що в багатьох прифронтових містах, де постійна загроза життю, це єдина опція навчатися. І краще навчатися так, ніж взагалі не навчатися. Бо для дітей у часи війни, і це доведено, освіта є дуже важливим моментом відчуття нормальності життя, яке забрали від нас,» – Олеся Божко, засновниця ГО «Простір знань».
Читайте також
У Запоріжжі школярі можуть навчатися під час тривоги
Російська армія щодня обстрілює Запоріжжя та область. Тривоги в регіоні лунаютьв середньому 10 разів на добу. Така ситуація негативно впливає на організацію освітнього процесу в регіоні. Вчителям доводиться переривати уроки, а учням - вивчати матеріал самостійно.
Фізичний і психологічний комфорт учнів
Результати дослідження добробуту українських дітей показали, що близько 44% описаних мають ознаки посттравматичного стресового розладу. Відповідно, їм важко концентруватися (це підтвердили 35% респондентів), вони мають проблеми зі сном (23% опитаних). У такій ситуації неабияк важливо забезпечити комфортне середовище для навчання дітей. І часом дистанційний формат – це найбільш зручний варіант, особливо для регіонів, де повітряна тривога лунає найбільше.
«Якщо обирати між онлайн та офлайн-навчанням, я, звісно, за офлайн. Коли ми сиділи на звичайних уроках у школі, можна було спитати, уточнити щось, було зрозуміліше. Але між офлайном як зараз і дистанційним навчанням, я однозначно за дистанційне. Просто зараз коли ми виходимо на так звані консультації, ми весь день сидимо в підвалі. Незалежно від тривог, ми сидимо внизу, нас не випускають на вулицю чи в магазин, їдальня не працює, треба брати з собою перекус. Так поганий запах, якщо одночасно виходять три-чотири класи, то там задуха та шумно. Таке очне навчання ще гірше за дистанційку. У нас часто гудять тривоги, бо ми відносно близько до фронту, тому навчатися в класах і іноді спускатись до сховища не виходить, ми там «живемо». Це незручно та пригнічує, після трьох-чотирьох таких уроків у мене завжди болить голова,» - Єва, учениця 11-го класу Запорізького ліцею.
«З плюсів дистанційного формату – не треба щоденно носити важкий рюкзак. Ні, це не значить, що він суто сидить очима в екрані, він може щось почитати, зробити завдання на роздруківках (вдома маємо принтер) тощо. А ще є діти з проблемами опорно-рухового апарату, яким просто важко висідити 45 хвилин за партою. Навчаючись онлайн, можна слухати аудіо чи дивитись відео лежачи або стоячи – як буде зручно,» – Ірина Клевер, мама підлітка.
Індивідуалізація навчання
«Традиційна школа зазвичай не дає можливості розвитку, тобто весь розвиток лише в межах програми. А маючи онлайн-навчання, ти можеш собі розраховувати на себе. Тобто дитина не орієнтована на конкуренцію. Є багато талановитих дітей, яких пригнічує конкуренція, «здавлює» таланти. А на дистанційці дитина розуміє, що вона навчається для себе, отримує свої оцінки суто для себе та фактично працює на своє майбутнє. Це формує самостійність, якісь базові розуміння себе як особистості.
Дистанційне навчання, мабуть, може бути незручним тим дітям, які самі є трошки несамостійними, а батьки працюють і не можуть допомагати чи контролювати. Але тут онлайн дозволяє потім наздогнати, передивитись матеріал. У звичайній школі трохи не так: хто не встиг, той не встиг. Але перевагою онлайн-навчання є те, що це мотивує дитину бути відповідальною, думати про свою освітню траєкторію. Так зручніше ходити до репетиторів, можна займатись додатково, брати якісь курси, зважаючи на здоров'я, на власні потреби та бажання. Тобто не всі діти хочуть там вступати до виша, наприклад, і вони вже зараз можуть обирати професійне спрямування і готуватися, наприклад, до подальшого навчання в таких закладах освіти,» – Ірина Клевер, мама підлітка.
Читайте також
Як працює індивідуальне навчання в Україні: роз’яснення адвокатки
Українські школи готуються у вересні повернутися до очного навчання, і це викликає безліч запитань у батьків. Зокрема, чи зможуть навчатися індивідуально діти, які перебувають за кордоном та в інших містах України? Разом з експерткою Людмилою Логуш ми розібралися у тонкощах індивідуального навчання.
Вплив дистанційки на рівень знань
Дослідження «Індекс майбутнього» показало, що в українських школярів рівень знань з математики виявився системно нижчим, порівняно з англійською та українською мовами.
«Втрати ми оцінюємо в середньому у півтора року, ми також маємо освітні розриви – наприклад, помітну різницю між якістю освіти в місті та в сільській місцевості. Загалом по країні значне відставання учнів в читацьких навичках як навичках розуміння та аналізу тексту. Ми маємо відставання в природничих дисциплінах і математиці. В селі ці відставання більші, ніж в містах. Те, що ми можемо собі дозволити, – це додаткове онлайн-навчання. Зараз разом з громадськими організаціями, деякими депутатами-ентузіастами ми готуємо платформу подолання освітніх втрат, яка дозволить дотягувати знання дітей в онлайн-режимі,» – Міністр освіти України Оксен Лісовий.
«Щодо дистанційного навчання у мене неоднозначне ставлення. З одного боку, особисто мені подобається готуватися до таких уроків. На них можна використати багато відео-, аудіоматеріалів, різні таблиці, конкурси та багато інших цікавих видів діяльності. Проте, незважаючи на кращу якість уроку, результати гірші. Діти користуються тим, що немає візуального контакту. Часто імітують діяльність, інколи відверто не працюють та викручуються потім, апелюючи до технічних проблем. Є діти, які беруть максимум від онлайн-навчання. Але, на жаль, таких дуже мало. Це має бути цілеспрямована та самоорганізована дитина. Для таких онлайн має гарний результат. Вони використовують учителя як порадника, того, хто спрямовує діяльність та допомагає подолати труднощі в складних темах. Дітям, які мають охоту навчатися та вміють самоорганізовуватися, онлайн не шкодить. Але від постійних змін форм навчання освітній процес у цілому мати збитки,» – Наталія Гончарук, учителька української мови та літератури.
А як же соціалізація?
Школа – це не лише місце здобуття знань, це також простір для спілкування, формування важливих умінь говорити один з одним, розуміти співрозмовника, відстоювати власну позицію, а також – дружити, вибудовувати кордони тощо. Звісно, дистанційне навчання значною мірою позбавило такої можливості. Або ж перевело соціалізацію в інший формат. Адже за результатами пілотного дослідження «Індекс майбутнього», 86% українських дітей зазначили, що мають друзів. Щоправда, лише 53% опитаних впевненні, що друзі підтримають їх у складній ситуації.
Однією з форм соціалізації дітей раніше було відвідування гуртків, груп за інтересами. Сьогодні близько 69% дітей мають хобі, але лише 40% мають змогу відвідувати позашкільні заняття.
«Дистанційна школа більш екологічна. Дитина обирає, з ким спілкуватись, а з ким – ні. Якщо сидячи в класі деякі учні дозволяють собі так звану токсичну поведінку, то на дистанційці такого менше. Дитина вчиться змалечку фільтрувати своє оточення,» – Ірина Клевер, мама підлітка.
Дистанційка ніяк не заважає мені спілкуватись з друзями. Так, ми не бачимось щоденно в школі, але ми списуємось, говоримо телефоном. Іноді ми з подругою разом робимо домашку в мене чи в неї вдома. Тому не можу сказати, що дуже страждаю без друзів. Єдине, що трохи сумно, що в нас не було нормального шкільного дитинства: ні особливо якихось свят, музеїв, походів. Випускного в нас також не буде. Не знаю, що я буду згадувати потім про шкільні роки.ЄваУчениця 11-го класу Запорізького ліцею
