“Тут поважають рішення дитини”: правила і принципи німецької системи шкільної освіти

6 листопада 2023

Попри складнощі з вивченням мови, українські діти в Німеччині здебільшого добре адаптувалися у школах. Багато хто з них розглядає шкільне навчання як шанс потрапити до університетів країни з найсильнішою економікою у Європі. Та чи завжди “німецька освіта” є синонімом “якості”? Батьки та вчителі розповіли редакції “Говоримо pro освіту” про те, як виглядають школи в Німеччині зсередини. І це - не лише “плюси”.

“Тут поважають рішення дитини”: правила і принципи німецької системи шкільної освіти image

Чітка система розподілу школярів

Система шкільної освіти в Німеччині відрізняється в залежності від регіону - адміністративних земель. А кожен навчальний заклад навіть може встановлювати свої правила, наприклад, щодо канікул і термінів навчання чи правил прийому учнів.

До початкової школи в Німеччині діти йдуть у 6 років і навчаються там чотири роки (на деяких землях 5-6). Молодші школярі вивчають математику, німецьку мову, Sachunterricht (аналог “Я досліджую світ”), музику, мистецтво, спорт, релігію (або етику - для дітей, чиї батьки відмовилися від вивчення релігії).

Після початкової школи у віці 10 або 12 років учнів розподіляють на три різні групи - їм пропонують шляхи подальшого навчання: Hauptschule (“основна школа”), Realschule (“реальна школа”) та Gymnasien (гімназія). Навчання у гімназії є найбільш інтенсивним і триває найдовше до 12-го чи 13-го класу. По закінченню учні отримують атестат і можуть вступати до університету. Після шести років навчання в “основній школі” можна йти працювати - це будуть робітничі професії - або вступити до училища. Випускники “реальної школи” теж матимуть вибір - ще два роки гімназії та університет або відправитися на пошуки роботи.

Читайте також

Дисципліна без криків, рейтинг учнів та планшети замість підручників: як вчаться у Великій Британії

20 тисяч українських дітей минулоріч закінчили навчальний рік у школах Британії. І якщо раніше англійська освіта здавалася привілеєм для заможних родин та дітей дипломатів, які вибирали приватні школи-пансіони, то останні півтора роки тисячі українських родин, які опинилися в Британії через війну, змогли порівняти звичайні українські школи з англійськими. Як у Британії сприяють вільному вибору дитини в умовах суворої дисципліни та як виховати британську ввічливість? Редакція “Говоримо pro освіту” зібрала думки освітян, які бачили британську школу ззовні і зсередини.

Індивідуальний підхід чи стандартизовані вимоги

Син Поліни Новікової Нікіта пішов до Німецької школи навесні 2022 року. Після кількох місяців навчання постало питання - чи переводити дитину до другого класу, адже німецькою він ще не говорив. 

“Для німців це нормально - залишатися по два роки в одному класі, якщо програма не засвоєна чи дитині важко. Але я почала помічати, що син вже розуміє німецьку, хоча чомусь ще не говорить. Я вмовила директорку, щоб нас перевели другого класу, пообіцявши, що ми з сином займатимемося мовою все літо. Я переживала, що для нього буде стресом знову залишитися у першому класі, адже він у мене дуже високий, і так найвищий у класі. Директорка мене вислухала і пішла нам на зустріч” - каже Поліна. 

Ще одна особливість німецьких шкіл - індивідуальний підхід. Поліна каже, у початковій школі, де навчається її син, близько 200 учнів і директорка знає кожного з них поіменно. 

“На індивідуальних зустрічах батьків з вчителями має бути присутня і дитина. Власне, це більшою мірою зустріч дитини і вчителя, на якій присутні батьки. Вчитель може спитати в учня-другокласника, чи готовий він у другому півріччі отримувати оцінки, або ж йому ставити “смайлики” до наступного навчального року. І якщо дитина ще не хоче оцінок - до цього рішення ставляться з повагою, думку батьків навіть не питають”, - розповідає Поліна. 

школа в Німеччині
Групи продовженого дня в німецьких школах безкоштовні. Фото: freepik.com

У німецьких школах є групи продовженого дня - вони безкоштовні і відвідувати їх, крім дітей, чиї батьки працюють, рекомендують також тим учням, які мають проблеми з виконанням домашніх завдань. До слова, у Німеччині дуже серйозно ставляться до домашньої роботи і якщо дитина систематично її не виконує, у керівництва школи можуть виникнути питання до батьків. 

Однак мінуси у німецької системи освіти теж є. Брітта Татер-Маттке викладає німецьку для мігрантів і сама є мамою чотирьох дітей. Вона каже - у школах нерідко спостерігається не зовсім справедливий підхід до тих, хто не має німецького громадянства. 

“Навчальна програма дійсно робить акцент на індивідуальному розвитку кожної дитини. Однак я бачу проблему в стандартизованій системі порівняння, яка не завжди враховує індивідуальні сильні та слабкі сторони дітей. Я досить стурбована тим, що нинішня система часто ставить дітей з менш привілейованих верств населення - в тому числі й мігрантів - у невигідне становище та надає обмежений простір для індивідуальної підтримки”, - каже Брітта. 

Однак українські родини в Німеччині на дискримінацію жаліються вкрай рідко.

Навчання українців - інтеграційні класи і українська як іноземна

Німеччина дуже серйозно ставиться до адаптації мігрантів. Тому для дітей, які погано володіють німецькою, або ж не знають мови взагалі, у школах створюють спеціальні інтеграційні або “вітальні” класи - Willkommensklassen. У них можуть навчатись діти різного віку і єдиний предмет, який зазвичай викладають таким учням - це німецька мова. 

Таїсія Елленбергер працює викладачем у такому інтеграційному класі в одній із гімназій у землі Рейнланд-Пфальц. 

“Працювати у такому класі важко, адже діти різного віку - від 6-го до 10-го класу. Одні сприймають матеріал швидко, іншим потрібно значно більше часу. Але тих, хто вже достатньо адаптувався, приблизно після року навчання в інтеграційному класі, почали відправляти на звичайні предмети у класи за їх віком. Крім того, перший рік був психологічно важким: всі жили мрією, що зараз повернуться додому, а отже, навіщо потрібна та німецька мова”, - розповідає Таїсія. 

Читайте також

“Таких істерик у дитини ще не було”: чому не всі школярі змогли адаптуватися за кордоном

У перші місяці повномасштабної війни українські діти, які опинилися в чужих країнах, були дезорієнтовані - зі зрозумілих причин. Більшість дітей адаптувалися впродовж кількох місяців. Проте пройшло понад півтора року, а частина школярів так і не прийняла своє нове оточення. Що робити, щоб допомогти дитині та які ризики може нести постійний стрес та непорозуміння з однолітками?

В гімназії, де працює Таїсія Елленбергер, для українських дітей зробили виняток - вони крім німецької мають ще уроки української мови. Це тимчасове рішення, яке ухвалили для того, аби українські діти-біженці могли легше пройти період адаптації та тримали таким чином зв'язок із домом. Втім, у деяких регіонах вивчення української дозволили офіційно. Наприклад, у Гамбурзі українська мова цього навчального року отримала офіційний статус як шкільний предмет на вибір. Уроки будуть розраховані не лише на українців, українську як другу іноземну за бажанням можуть обирати діти, які проживають в Німеччині давно або й народилися там. 

Водночас у системи навчання дітей-мігрантів у інтеграційних класах є і критики. Наприклад, фахівці Лейпцизького інституту економічних досліджень RWI виявили, що успішність дітей-біженців у початкових школах є суттєво нижчою, якщо вони відвідують “вітальні класи” замість навчання у звичайних. Та й імовірність переходу до гімназії у таких дітей є значно нижчою, свідчить дослідження.

Наразі у Німеччині навчається понад 213 тисяч українських школярів. І якщо не брати до уваги труднощі з вивченням мови та побутові проблеми, учням з України  в основному не складно дається навчання у німецьких школах - адже українська навчальна програма здебільшого випереджає німецьку.

author Дарія Гордійко

Дарія Гордійко

редакторка порталу

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024
Читайте також більше цікавого
більше цікавого