- Дуже поширена думка, що у нас у суспільстві загалом гендерної дискримінації немає. Мовляв, це проблема країн третього світу або ортодоксальних релігійних спільнот. Здавалося, це дуже поверхове ставлення до питання. І якщо ми говоримо про гендерні стереотипи у школі, про освітян, які мають нібито цій дискримінації протидіяти, чи принаймні розуміти суть питання, бо ж це люди з вищою освітою, зі знанням основ психології, то сподіваємося, що ті, хто навчають наших дітей, мають хоча б йти у ногу з часом. Але по факту - гендерні стереотипи поширюють не тільки пересічні шкільні вчителі, а й укладачі шкільної програми, підручників. Пані Інно, які ви можете окреслити головні проблеми і стереотипи, з якими можна найчастіше зіткнутися в освіті?
- По-перше, загальний коментар для тих, хто каже, що, мовляв, гендерної нерівності немає. Мені здається, що тут є очевидні докази, які спростовують ці твердження, починаючи з розриву в оплаті праці між чоловіками і жінками, який у нас становить близько 20-25%. Жінки рідше досягають вищих кар'єрних посад, ніж чоловіки. Подивімося на український парламент, в якому - і ми цим пишаємося - різко зросла кількість жінок. Але це всього лише 21%. Ну і, мабуть, третій факт, про який теж варто пам'ятати, це домашнє насильство, з якими найчастіше стикаються саме жінки (хоча жертвами можуть ставати і діти, і чоловіки).
Країни, в яких у жінок, як і в чоловіків, є більше можливостей для професійної самореалізації- це, зазвичай, щасливіші і багатші країни. Тобто нам всім як суспільству вигідно, щоб чоловіки і жінки могли реалізуватися по максимуму.Інна СовсунНародна депутатка України
Напередодні я давала невелику лекцію для підлітків. Одна дівчина запитала: скажіть, а вам часто доводиться чути, що основна робота жінки - це варити борщі? Дівчинка, якій 14-15 років, уже таке чула. Це явне свідчення того, що проблема існує, і дуже добре, що дівчинка це усвідомлює. Адже це питання поваги до людської гідності, можливостей розвитку для кожної людини. А ще - країни, в яких у жінок, як і в чоловіків, є більше можливостей для професійної самореалізації - це, зазвичай, щасливіші і багатші країни. Тобто нам всім як суспільству вигідно, щоб чоловіки і жінки могли реалізуватися по максимуму.
Тепер безпосередньо про освіту. Почнімо зі структури зайнятості в системі освіти. Мій син, якому 11 років, навчається у 5 класі. Якось він приходить додому після уроків і каже: мамо, я помітив, що у нас всі вчительки - дівчата, а вчителів-хлопців немає, це ж неправильно. І потім він страшенно радів, що у них з'явився вчитель-чоловік, який викладає англійську мову. Це проблема, що у нас професія вчителя вважається жіночою, бо діти не бачать різних рольових моделей. Також факт, що хоч чоловіків в освіті працює в рази менше, у них значно більші шанси стати директорами шкіл.
Декілька місяців тому я була шокована, коли побачила у TikTok відео студентки, яка навчається за спеціальністю “Педагогіка” в одному з львівських університетів. Вона зачитала уривок із підручника, за яким навчаються майбутні вчителі, що хлопчики можуть працювати одночасно над різними темами, тоді як дівчатка мислять тільки в одному напрямку. І ось я, наприклад, котра займається енергетикою, гендером, освітою, трохи медициною, сиджу і слухаю цю нісенітницю.
- До слова, про підручники. Це, на жаль, не поодинокий випадок. Зокрема, ви вже кілька років займаєтеся цим питанням.
- Так, у нас у підручниках математики мама завжди буде на швидкість пекти пиріжки, а тато ремонтувати машини. Але є моменти, які навіть не просто про гендерну рівність, а про базові права людини. Наприклад, у підручнику “Основи здоров'я” за 8 клас бачимо засудження так званої віктимної поведінки - там йдеться, що дівчина з нафарбованими червоними губами сама винна у зґвалтуванні. Жертва ніколи не може бути винною в тому, що з нею сталося.
І я вже четвертий рік раз на пів року надсилаю листи в Міносвіти щодо цього підручника. Я розумію, в чому полягає складність, - підручники доведеться вилучити, потрібно писати нові. Але це не є виправданням. А якщо ми говоримо про зміну програми в цілому - тут уже може бути не просто комерційний спротив, тут зараз прокинуться ті, хто почнуть розказувати, що призначення жінки - це варити борщі, а все, що їй треба знати про захист країни - це як правильно накладати турнікети.
Щодо підручника “Основи здоров'я” вже неодноразово експертизи встановлювали, що певні проблеми у ньому є, але в цілому користуватися можна. Тут, звичайно, є питання до кваліфікації цих експертів. Але таким чаном у Міністерства немає формальних причин прибрати цей підручник з програми.
- Чи може це свідчити, що недостатньо, в тому числі, і суспільного тиску, і, можливо, широкого запиту, як, наприклад, це було з програмою зарубіжної літератури, коли російських авторів викреслили досить швидко, попри те, що підручники досі не перевипустили?
- Так, це хороший приклад, там дійсно був потужний суспільний тиск, але мені здається, що з питаннями гендерної рівності у світі тиск теж присутній, просто якщо з російськими авторами це було так різко і одномоментно, то тут ми говоримо про проблему роками, але поки що, на жаль, нічого не змінилося.
Читайте також
Культурні сенси агресора, або як дерусифікація змінює шкільну програму
“Пушкінопад” у школах відбувся рік тому - твори російських письменників вилучили з програми зарубіжної літератури. Ким замінили Достоєвського і Ахматову та чи ностальгують вчителі за російськими класиками? Редакція “ГОВОРИМО pro освіту” з’ясувала, які ще зміни плануються в шкільному курсі із зарубіжної літератури.
- Які кроки пропонуєте ви, інші політики, активісти, освітяни щодо протидії гендерній дискримінації? У нас є омбудсмен з питань гендерної рівності, але чи цього достатньо?
- Я насправді вважаю, що в законодавстві уже особливо нічого не треба міняти, у нас на рівні законів основні питання прописані - навіть щодо тих же підручників. Парламент після цієї історії з “Основами здоров'я” - не тільки через цей підручник, звичайно, бо він тільки підсвітив проблему - підготував і проголосував законопроєкт про експертизу навчальної літератури, яка, в тому числі містить антидискримінаційну експертизу, - тепер це обов'язково. Але проблема в тому, що приймався цей закон при попередньому міністрі, який навіть не намагався це реалізовувати, а потім почалася повномасштабна війна і закон так і не запрацював. Так ось чого не вистачає - це адекватної реалізації того, що вже закладено у законодавстві.
В законодавстві [щодо питань гендерної рівності] уже нічого не треба міняти, не вистачає адекватної реалізації.Інна СовсунНародна депутатка України
- Щодо самих вчителів: навіть, якщо у нас буде все в порядку з точки зору підручників, освітніх програм, у нас і про гендерну дискримінацію, і про гендер, і про сексуальну освіту загалом не завжди готові говорити вчителі. Що із цим робити?
- Із вчителями у нас глобальна проблема - і не тільки з цього приводу. До речі, тест PISA показав це дуже добре. І мені дуже прикро, що я в соціальних мережах читаю безліч виправдань і пояснень того, що це все, мовляв, неправда, все не так погано, замість того, щоб визнати проблему і сказати: у нас катастрофа в системі освіти. А якість освіти дітей на 70% залежить від кваліфікації вчителів. І ніякі додатки, які пишуться, ніякі мультимедійні дошки чи нові парти не вирішать засадничу проблему професійності педагогів. Але про це всім некомфортно говорити, бо це велика електоральна база, це не популярна тема. Простіше займатися простими речами, які, щоправда, не дають результату. Це не значить, що всі педагоги погані, але середній рівень кваліфікації педагогів нам показала PISA і закривати очі на це теж не можна.
Читайте також
“Надзвичайний стан для освіти”. Що насправді показало міжнародне тестування PISA і що з цим робити
В українських школярів за чотири роки значно погіршилися навички читання, а ледь більше половини учнів знають математику на базовому рівні. Когось такі результати міжнародного дослідження PISA шокували, а для когось - виявилися очікуваними: експерти озвучують різні думки - від “катастрофа в освіті” до “добре, що це дослідження взагалі відбулося”
На принципах гендерної рівності мають розумітися і вчителі математики, і біології, і літератури. Вони повинні розуміти, як викладати свій предмет крізь цю оптику, відповідно до базових принципів поваги до різних статей.
А ось щодо сексуальної просвіти - я вважаю, що її мають викладати не шкільні вчителі. Більшість вчителів не зможуть це викладати на необхідному рівні, і не треба намагатися їх перевчити. Наприклад, якщо вчительці біології 60 років, вона може бути фантастичним педагогом, але не зможе говорити з підлітками - у них просто не буде такого контакту, взаємодії, щоб говорити про інтимні речі. Знову ж таки, я не скажу, що це на 100% неможливо, але треба визнати, що в багатьох випадках це так. І тому, можливо, варто дати право громадським організаціям, які професійно цим займаються, заходити з тренінгами на цю тему в школи. Оце буде в рази ефективніше. Мені здається, що ця опція принаймні має існувати.
.png)
