Інститут освітньої аналітики оприлюднив дослідження, згідно з якими співвідношення вчителів-жінок та вчителів-чоловіків нині становить 92,4% до 7,6%. До речі, ще в 2017-2018 роках — це співвідношення складало 91,8% до 8,1%. Тобто чоловіків у школах і раніше було не так багато, але зараз стало ще менше.
За словами керівників шкіл, з якими поспілкувалась редакція «Говоримо», у період повномасштабної війни ситуація також не зазнала суттєвих змін. «Минулого навчального року у нас працювало 6 чоловіків, в цьому році їх 7, тому я не можу сказати, що їх кількість суттєво збільшилася. Усі вони працюють вчителями вже кілька років, мають відповідну освіту та кваліфікацію. Як правило більшість з них шукає додаткове навантаження, оскільки в інших школах зменшилася кількість годин, або зменшився рівень оплати (якщо це стосується приватних закладів). У всіх, хто у нас працевлаштовується є військовий квиток, та вони стоять на обліку у військкоматах,» – Богдана Логуш, директорка однієї з приватних шкіл.
У міських та сільських школах ця ситуація має несуттєві відмінності. У минулому навчальному році кількість вчителів у містах складала 6,3%, а в селах – 9,6%. Дослідницька мережа «Еврідіка» зазначає, що загалом у Європі лише 15% вчителів початкової школи – чоловіки, у середній школі жінок втричі більше, у старших класах – вдвічі, а от у вищих навчальних закладах чоловіки складають приблизно 60% педагогічного колективу.
Гендерні стереотипи
«На мою думку, питання гендерного дисбалансу є частиною ширшої проблеми: хто сьогодні взагалі працює в освіті, якою була первинна мотивація цих людей спробувати себе в педагогіці. Направду, сьогоднішня історія гендерної розбалансованості є дзеркальною до того, що було нормою протягом тривалого часу, коли виключне право викладати мали лише чоловіки, а освіта була малодоступною та елітарною. Натомість форсована індустріалізація, залучення під час та після Світових війн чоловіків до потреб фронту, активне заміщення жінками раніше «чоловічих» професій, перехили шальці терезів у протилежний бік. І так вже сталося, що сьогодні професія шкільного вчителя не є гендерно-нейтральною. Узагалі більшість професій в Україні, пов’язаних із доглядом та піклуванням, на жаль, за замовчуванням вважаються «дівочими». Така стигматизація шкільного вчителювання є першою причиною, яка відштовхує юнаків обирати педагогічний фах,» – Михайло Альохін, директор одного з київських ліцеїв, доктор філософії.
Річ у тому, що вчителі, які сьогодні працюють у школах, переважно народжені у 80-х і 90-х роках минулого століття. Це покоління виховане так, що за суспільними нормами вихованням дітей займається жінка. А оскільки школа – це про роботу з дітьми, навчання та виховання, то для чоловіків ця робота наче не така вже й престижна. Цей стереотип формувався та підтримувався багато років, тож позбутися його не так просто. Хоч ми й намагаємося.Дар’я РосаПсихологиня
«У нашій родині є правило: якщо хворіє дитина, один раз на лікарняний йду я, інший – чоловік. Спочатку на його роботі виникали питання, керівництво не зрозуміло, чому лікарняний по догляду за дитиною бере тато, а не мама. Довелось навіть пояснювати, що в мене теж є улюблена робота, кар’єра, і це для мене також важливо», – Дар’я Роса, психологиня.
«Гендерні стереотипи значно спрощують, примітивізують соціокультурне різноманіття навколо нас, причому відбувається це доволі приховано. Вони, наче невловиме повітря і «буденний» процес дихання, настільки пронизують життя кожної людини, що стають непомітними операторами нашого світогляду, поведінки і життєвого вибору, звужуючи різноманітні життєві траєкторії в залежності від того, якої біологічної статі є людина,» – Олег Марущенко, зі статті «Гендерні стереотипи вчительства сучасної української школи: соціологічний аналіз».
Чоловікам краще вдається «спринт», жінки – витриваліші в «марафонах»
«Жінки витриваліші, стійкіші, можуть подолати більше в довготривалій перспективі. Ця тенденція стала особливо вираженою в останні роки.Чоловіки забезпечують значні досягнення, високі успіхи ривками: тут і зараз. Жінки можуть краще впоратися з довгими дистанціями. А виховання дітей, співпраця з ними та їх батьками – це постійні виклики, одноманітна робота. І так було завжди. У давнину чоловік займався полюванням: зосередився, пішов, зробив, приніс здобич. Що в цей час робила жінка? Займалась побутом, дітьми, збирала фрукти й овочі тощо – тривалі задачі, які потребують мультизадачності, здатності виконувати одноманітну роботу,» – Юлія Ульянова, психологиня.
Читайте також
Поради психолога для вчителів-початківців
«Я люблю свою роботу, але страшенно втомилась», «Усе виявилось зовсім не так, як нам розповідали в університеті», «Я не встигаю!», «Мені не вистачає часу ні на що, окрім школи», – чуєте? Усе це голоси молодих педагогів, які щойно почали свій професійний шлях і губляться у величезному обсязі завдань та викликів. Можливо, серед них є і ваш голос. Про те, яквчителям-початківцям адаптуватися до професії, розповіла психологиня Юлія Ульянова.
«Занизька оплата праці – це проблема»
«На жаль, вчителювання в Україні – це малооплачувана професія. Чоловік на цю зарплатню не прогодує свою родину. Умовно, якщо його дружина йде в декретну відпустку, і чоловік має взяти на себе повноваження годувальника родини, стандартної зарплати вчителя йому не вистачить. Це факт. Занизька оплата праці – це проблема. Дехто з учителів набирає собі додатково репетиторство, щоб забезпечити себе. Але треба розуміти, що це додаткова робота поза роботою. Коли ж тоді жити?
Зверніть увагу, що вчителі-чоловіки зазвичай викладають такі предмети, мають таку спеціалізацію, яка дозволяє їм додатково ще десь працювати. Наприклад, це може бути вчитель фізкультури в школі та тренер у спортивному гуртку за сумісництвом,» – Дар’я Роса.
«Безумовно, важить і матеріальна сторона питання. Але тут не може бути мови про те, щоб платити чоловікам більше за жінок, аби привабити їх у професію. У цілому має зрости соціальна престижність викладацької роботи, і на рівні суспільства ми маємо відійти від іронічного «за кожною леді-педагогом стоїть чоловік, який оплачує їй це хобі». Поза як у цьому анекдоті токсичним є все: від стереотипного розподілу ролей «годувальника» і «меркантильного» до знецінення виснажливої та натхненної освітянської праці до хобі, яке не може ніби прогодувати родину, яку б стать ти не мав,» – Михайло Альохін.
«Проблема недостатньої оплати педагогічної діяльності присутня не лише в Україні. Півтора роки я працювала в польській приватній школі. У нас було на 500 дітей 70 вчителів, з них 20% чоловіків. Маю зазначити, що вони також мають додаткову роботу, окрім викладання,» – Дар’я Роса.
«У минулому я військовий технік, а зараз – вчитель електротехніки в коледжі. Ми працюємо з приладами, електрикою, проводимо досліди, тож на моїх уроках зазвичай по 10-15 учнів. У педагогіку я прийшов практично випадково. Моя дружина – вчителька історії. До їхнього навчального закладу потрібен був спеціаліст з електротехніки, тож вони запросили мене. Але основною роботою та джерелом заробітку для мене є агротуристичний бізнес та надання масажних послуг,» – пан Маріуш, викладач електротехніки в Польщі.
Чи може зашкодити гендерний дисбаланс серед вчителів?
Недоліками такої ситуації, перш за все, стає посилення стереотипу про те, що вчителювання – жіноча справа. Хлопці, яким цікава професія вчителя, відмовляються від неї ще на етапі профорієнтації, адже просто не мають позитивного прикладу через чоловіків-вчителів. Або це один-два приклади на всю школу. Це призводить до хибного враження, наче вчитель – недоречна для чоловіка професія.
Базові навички комунікації формуються у дітей саме під час навчання в школі: вони спілкуються між собою, з педагогами, іншими працівниками навчального закладу. Для побудови різних комунікативних моделей було б значно краще, якби серед викладачів були люди різної статі та віку.
«Безперечно, чоловіки у школі вкрай потрібні, вони дозволяють проходити якісну соціалізацію учням, зокрема і гендерну. Будьмо відвертими: в Україні страшенна чисельність неповних сімей, які переважно не можуть дати прийнятні моделі соціальної взаємодії, сформувати уявлення про здорові стосунки, про повагу у парі, про рівність та гідність. І безумовно чоловіче виховання теж впливає на формування певних людських чеснот, які ми традиційно вважаємо маскулінними. Разом із тим, чоловіки, які працюють в освіті, мають бути вельми притомними і дійсно сіяти вічне, а не рухатися кар’єрними сходами лише тому, що «вони у брюках», – переконаний Михайло Альохін
Педагогічний маршрут «Україна – В’єтнам – США»
«Викладати я починав у музичній школі рідного міста Калуш. Пропрацював там шість з половиною років, а після того поїхав до В’єтнаму в складі музичного колективу як виконавець. Там знайшов роботу в приватній школі англійської мови. Український педагогічний досвід дуже знадобився. Процес викладання достатньо схожий незалежно від того, де це робити. Бувають різні обставини звичайно, більш або менш якісні умови, але в загальному процесі мало відрізняється.
У мене в музичній школі на відділі з п’ятнадцяти викладачів була одна жінка. Це було обумовлено специфікою інструментів (на духових частіше грають чоловіки). У всіх інших відділах (струнні, фортепіано, теоретичний відділ тощо) ситуація була з точністю навпаки – приблизно 80% жінок.
Зараз я працюю директором дитячого садочку, я єдиний чоловік з 25 працівників, решта – усе жінки. Це скоріше за все пов’язано саме зі специфікою роботи та тим, що жінки зазвичай активніше беруться за таку роботу.
У В’єтнамі та США в школах досить багато вчителів-чоловіків. Думаю, в Україні їх менше через низьку оплату в державних школах. Подивіться на приватні київські школи: туди чоловіки більш охоче йдуть викладати. Тьюторинг також може бути добре оплачуваним, якщо дійсно знати свій предмет і вміти брати на себе відповідальність за знання учнів. Я до того, що рішення бути вчителем – це не вирок для чоловіка,» – Михайло Стасів, вчитель англійської мови, директор дитячого садочку.
Існує два типи викладачів: за професією і за покликанням. Ті, що мають таку професію, але не надто віддаються їй, не будуть цим займатись довго та якісно. Ті ж, для кого це покликання, – навряд чи зможуть займатись чимось абсолютно іншим. І тут вже мало важить гендер чи будь-які інші обставини.Михайло СтасівДиректор дитячого садочку в США
.jpg)
