Поради психолога для вчителів-початківців

6 вересня 2023

«Я люблю свою роботу, але страшенно втомилась», «Усе виявилось зовсім не так, як нам розповідали в університеті», «Я не встигаю!», «Мені не вистачає часу ні на що, окрім школи», – чуєте? Усе це голоси молодих педагогів, які щойно почали свій професійний шлях і губляться у величезному обсязі завдань та викликів. Можливо, серед них є і ваш голос. Про те, як вчителям-початківцям адаптуватися до професії, розповіла психологиня Юлія Ульянова.

Поради психолога для вчителів-початківців image

– Пані Юліє, як вчителю-початківцю налаштувати баланс між роботою та власним життям? 

– Є декілька рекомендацій:

1. Пам’ятайте про робочий час. «Вимикайте телефон» після його завершення. Обмін інформацією з батьками може відбуватися електронною поштою, це – один із найзручніших варіантів. Також робіть раз на місяць зустрічі з батьками для живої розмови.

2. Беріть до уваги цікавий досвід колег. Сьогодні креативний настрій маєте ви, а завтра – хтось інший. Це нормально, ідеями варто обмінюватися, задачі – розподіляти. Якщо ви вигадали та успішно застосували якусь форму роботи, то поділіться нею з колегами. Якщо побачили вдалу розробку колеги, то попросіть її для себе. Маємо потрійну користь:

  • якщо ви зараз у стані емоційної втоми, не маєте сил чи бажання щось створювати, то вже матимете матеріал інших для роботи;
  • колега, який це створив, розуміє, що його робота має цінність;
  • завжди можна щось доопрацювати, адаптувати, обговорити це з колегами. Особистісне професійне спілкування дуже важливе для об’єднання колективу.

3. Обов’язково визначте мету на роботі та мету в житті, вам треба розуміти свій план саморозвитку

4. Фіксуйте креативні ідеї. Наприклад, ви працюєте за підготовленим заздалегідь планом уроку, і в процесі виникає якесь слово, що викликає певні роздуми чи емоції. Ви бачите, що учні зацікавились, обговорюють це. Доречно відійти від початкового плану та виконати імпровізовану вправу, гру, незаплановану діяльність. Креативити можна тут і зараз, якщо це допоможе досягнути поставленої мети. 

Якщо виникла ідея, і ми можемо розвинути її на уроці – чудово. Якщо треба її опрацювати та вдосконалити – фіксуємо та розвиваємо, щоб використати наступного разу.

Ідеї приходять у моменті: у роботі, під час прогулянки містом, можна побачити десь цікаву рекламу чи дитячу гру… надихати може будь-що. Головне – помітити, зафіксувати та використати.

5. Пам’ятайте про важливість якісного відпочинку й у вільний час, і на робочому місці. Декілька хвилин для відновлення можуть допомогти. Якщо під час перерви гортати стрічку новин у соцмережах, ви лише створите собі додаткове навантаження. Але якщо пройдетесь коридорами, поговорите з колегами, вип’єте чаю, то відчуватимете себе потім значно краще. 

Якісний відпочинок – це про уважне ставлення до себе й того, що ви робите. Більшість часу ми проводимо автоматично. А це аж ніяк не турбота про себе. Треба дослуховуватися до своїх відчуттів. «Як я?» і «Для чого я це роблю?» – два ключові питання в житті.

Юлія Ульяновапсихологиня

6. Використовуйте ресурси, створені креативністю та досягненнями дітей. По-перше, учні самі показують, як їм цікаво. Їм достатньо поставити правильне питання, а вони самі видадуть потрібну інформацію, методи, форми, методики, які треба буде просто застосувати. Дайте їм можливість говорити, почуйте їх та реалізовуйте те, що їм цікаво. 

Читайте також

Ви навчаєте дітей чи навчаєте програми?

«Чим ви займаєтеся?» – я часто запитую про це своїх колег. У відповідь я зазвичай чую: «Я викладаю французьку», «Я – вчитель початкових класів», «Я навчаю фізики» тощо. Але чи справді це те, що ми, освітяни, робимо? Невже наша місія – вкласти у голови дітей знання зі шкільної програми?

– Як вчителю-початківцю перестати романтизувати професію? Та що роботи, коли романтичний міф руйнується?

– Романтизація відбувається з декількох причин. Перша: вчитель з дитинства виглядав як впевнений недосяжний авторитет, тож хочеться бути таким особливим, як і він. 

Друга: вчителювання – це велика місія виховання нової генерації покоління.

Третя: рішення йти в педагогіку виникло через невпевненість, через відчуття, що не вдасться вступити до якогось іншого вишу. Або взагалі через нерозуміння, куди вступати, а педагогіка – це начебто найлегше. Особливо якщо абітурієнт ладнає з дітьми, полюбляє спілкування. 

В останньому випадку варто замислитися щодо вибору іншого суміжного напрямку роботи. А от у перших двох доведеться з'ясувати для себе три фундаментальні основи: 

  1. Персональну мету: чого особисто я хочу досягти, що особисто я можу змінити.
  2. Розуміння достатньої кількості ресурсу, способи зберігання, посилення і збільшення цього ресурсу. 
  3. Драйв, натхнення через розуміння успіхів, визначення своїх сильних сторін. І спостереження за процесом, отримання насолоди в цьому процесі.
Зображення з freepik.com

– Що робити, якщо внутрішнього ресурсу недостатньо?

– По-перше, треба навчитися розуміти свої сили, використовувати ті ресурси, які зараз наявні. Наприклад, щоб дізнатися потрібну інформацію, ви можете або поспілкуватися з кимось, або витратити час на пошуки цієї інформації. Саме зараз ви відчуваєте, що сил на безпосереднє спілкування просто немає, але є вільний час. Враховуйте це. 

По-друге, якщо ресурсу замало, зупиніться та спробуйте зрозуміти, що вам його надає. Іноді ми можемо навіть не помічати, як нам покращують настрій прості речі: усмішки учнів, слова на кшталт «Сьогодні був такий класний урок» або успіхи дітей у засвоєнні нової теми. Усе це сприймається між іншим, але якщо зупинитися, бути уважним, то це дуже покращує настрій та емоційний стан. 

Зображення з freepik.com

– Чи можете порадити якість інструменти для побудови привітних стосунків з колегами?

– Для цього: 

  1. Надавайте та не соромтесь просити допомогу у професійних питаннях.
  2. Підтримуйте колег.
  3. Навчіться розуміти себе, свій ресурс часу, енергії, відчуттів.
  4. Будьте уважними до інших.
  5. Влаштовуйте приємні зустрічі з колегами, щоб відволіктися, відпочити, щось зробити разом.
  6. Ігноруйте плітки, тим паче не створюйте їх.
  7. Використовуйте почуття гумору.
Зображення з freepik.com

– Чи повинен вчитель любити дітей, щоб працювати у школі?

– Важливо поважати особистість, зрозуміти, вибудовувати стосунки та взаємозв'язки. Інколи буває надмірна прив’язаність до окремих дітей. І з одного боку, це може бути ресурсом для роботи, а з іншого – це підштовхує до створення ярликів і стереотипів. Це однозначно шкодить і професійному розвитку, і роботі, і, звичайно, дитині. Унікальність кожної дитини має велике значення, якщо робити акцент на тому, що в неї найкраще виходить, якщо підкреслювати, що вона може зрозуміти, зробити, досягти.

Зображення з freepik.com
author Поліна Чевердак

Поліна Чевердак

Журналістка платформи “ГОВОРИМО pro освіту”

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024