“Я поруч з тобою”. Як педагогу допомогти дитині в стресовій ситуації: практичні поради психолога

31 жовтня 2023

Дитина плаче під час уроку, влаштовує істерику чи ставить незручні запитання. Що робити вчителю? Яку підтримку надати учневі та як впоратися зі своїм стресом? Відповіді дає шкільна психологиня та арттерапевтка Юлія Ульянова.

“Я поруч з тобою”. Як педагогу допомогти дитині в стресовій ситуації: практичні поради психолога image
зображення з freepik.com

Чому так відбувається

Варто розуміти, що будь-яка реакція на стрес – від суму і сліз до зниження уваги - є нормальною реакцією організму на відчуття загрози. Та щойно людина опиняється в обставинах, які вважає безпечними, організм має відчути заспокоєння: рівень кортизолу спадає, м'язи розслаблюються, тривога зникає.

Але часом щось відбувається не за планом, і ми отримуємо сигнал небезпеки тоді, коли небезпеки насправді немає. Якщо посеред уроку в дитини несподівано починає проявлятися будь-яка нетипова реакція, ми можемо припустити, що відбувся такий збій програми – дитина отримала сигнал небезпеки. Власне, задача педагога – надати першу допомогу.
Юлія Ульянова quote

Юлія Ульяновапсихологиня та арттерапевтка

Іноді при істериках і панічних атаках не обійтися без шкільного психолога. Та в будь-якому разі вчитель – та людина, яка має надати першу підтримку навіть у гострих емоційних ситуаціях.

Але перед тим, як спробувати допомогти дитині, переконайтеся, що ви самі емоційно стабільні.

Починаймо із себе

Піклування про себе варто починати на буденному рівні. І обов'язково з усвідомленням: “Я роблю це для себе”. Наприклад, почитати улюблену книгу, влаштувати з ранкової кави справжній ритуал, або ж це можуть бути якісь додаткові процедури догляду за собою. 

Працює також і візуалізація (п’ять хвилин уявляємо свій ідеальний день), дихальні вправи, а часом достатньо в момент хвилювання випити склянку води чи з'їсти цукерку. 

Ми можемо знати всі техніки, методи, методики. Але коли відбувається щось неочікуване – зараз ми говоримо про нетипові реакції дітей на уроці – ми також можемо розгубитися. Тому варто знайти спосіб, який допоможе зосередитися і включитися в ситуацію саме вам.
Юлія Ульянова quote

Юлія Ульяновапсихологиня та арттерапевтка

Істерика, сльози, панічна атака - що робити

Перше, що варто зробити під час реагування на панічні атаки, це “вийти на зв'язок” - або ж встановити зоровий контакт. Далі - допомогти дитині віднайти зв'язок із реальністю, адже під час нетипових реакцій вона подумки перебуває в іншому стані або просторі, який – як їй здається – становить небезпеку. І наостанок вирівняти дихання. Після того, як стан дитини нормалізується, з нею можна проводити розгорнуту розмову, але це, як правило, робота психолога.

Читайте також

Налагодження добрих взаємин з учнями: що про це каже наука про мозок

Мозок учнів безупинно працює, активно засвоюючи навички та встановлюючи зв’язок між новою інформацією та вже наявною. Так само мозок постійно осмислює інформацію, коли йдеться про стосунки учнів з вами — їхнім вчителем.

А ось із заспокоєнням і вирівнюванням дихання педагогу стануть до нагоди кілька вправ - їх і варто запропонувати учневі під час нервового стану. Тут одразу варто зауважити – всі дихальні вправи у стресових ситуаціях треба починати із видиху. 

Вправа "Квітка-свічка"

Уяви, що ти тримаєш то квітку з приємним запахом, то – запалену свічку. Тоді по черзі:

  • Повільно вдихай через ніс, ніби нюхаючи квітку.
  • Повільно видихай через рот, ніби задуваєш свічку.
  • Повтори кілька разів.

Вправа “Олівець”

Візьми до рук олівець.

  • Поклади олівець між долонь і спробуй його “розтерти”.
  • Тримаючи олівець з обох кінців, спробуй покрутити його в руках.
  • Опиши олівець максимально детально (наприклад, мій олівець синій, він гарно підточений, мені приємно/неприємно його тримати).

Вправа “Сонечко-хмаринка-зірка”

Повільно, не поспішаючи, виконай три рухи:

  • Сонечко: простягни руки догори, розчепіривши пальчики-промінчики.
  • Хмаринка: обійми себе обома руками.
  • Зірка: широко розстав ноги і руки, можеш проговорити: “Я - зірка”.

Дітей, які мають підвищену тривожність, якісь симптоми ПТСР, варто завжди тримати в полі зору. Вчитель навіть може домовитися з ними, що якщо вони відчуватимуть підняття тривоги, то можуть подати спеціальний знак - це може бути якась картка або жест. Іноді достатньо не перериваючи урок просто підійти до такої дитини і продовжувати заняття, стоячи поруч.

тривожна дитина
Дітей, які мають підвищену тривожність, варто завжди тримати в полі зору. Фото: freepik.com

Тривожність у дитини може підвищуватися від досить простих збудників, наприклад, від контрольної роботи. Повісьте в класі великий лист з нафарбованими геометричними фігурами і запропонуйте учням у стресовий момент підійти і розфарбувати будь-яку з них. Хай дитина сама вибирає порядок і колір, головне, щоб вона намагалася зафарбувати фігуру досить ретельно. 

Для молодших дітей заведіть у класі м'яку іграшку, яку можна обіймати, або запропонуйте дитині в стресовий момент м'який плед.

Складні (не)дитячі запитання 

Дитині не варто брехати навіть у тому випадку, коли ви не знаєте відповіді. Вчитель має розуміти, що таке адаптована правда - це правдива інформація, яку можна надати дитині відповідно до її віку та розвитку. Не варто також уникати відповіді - відповідайте на те запитання, яке дитина вам поставила. 

Одне з найбільш розповсюджених складних запитань, які назвали педагоги, Коли тато повернеться з війни? Треба говорити правду: ми не знаємо. І далі можна трохи змінити фокус уваги. Наприклад, запитати, чи є у дитини з татом зв'язок. Якщо так - запропонувати розказати про ці розмови, про якісь особливі ритуали. Якщо ні - проговорити, що так буває, зв'язку може не бути з технічних причин. І запропонувати дитині написати татові лист.

Наступне розповсюджене запитання Коли закінчиться війна? Знову ж таки, ми не можемо цього знати - і так і говоримо дитині. Тут варто пояснити, що є речі, на які ми можемо впливати, і на які не можемо. І зосередитися варто на тому, що залежить від тебе. 

Учні часто втрачають мотивацію, говорячи Навіщо щось робити, якщо я можу все втратити. Особливо це можна почути від дітей-переселенців. Тут варто зробити акцент на тому, що завжди залишається з нами. Це наші знання, вміння. Можна переїхати в іншу країну, але маючи гарні навички, затребувану професію, ти завжди “забереш” її з собою.

Звісно, наша відповідь їх може не задовольнити. І діти прагнуть мати більш чітку і точну відповідь. Але в таких випадках ми не можемо дати стовідсотково правильну відповідь. Наша мета - дати дитині зрозуміти, що вона може звертатися, може бути відкритою, може говорити і довіряти вам.
Юлія Ульянова quote

Юлія Ульяновапсихологиня та арттерапевтка

*Матеріал підготовлений за підсумками вебінару «Панічна атака, істерика або "складні" питання на уроці: що робити вчителю», проведеного ГО “Простір знань”

author ГОВОРИМО pro освіту

ГОВОРИМО pro освіту

редакція

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024
Читайте також більше цікавого
більше цікавого