Не просто ігри
Доки дорослим здається, що малеча просто розважається, бавлячись у «Дочки-матері», діти в цей час покращують навички спілкування, пробують себе в дорослих ролях і усіляко розвиваються. Дійсно, рольові ігри здатні принести багато користі, адже вони:
- навчають діяти в різних умовах та ситуаціях, наближений до реальних;
- дають можливість досліджувати та експериментувати;
- розвивають комунікативні навички;
- навчають моделювати різноманітні сценарії та змінювати їх;
- дозволяють у ненав’язливій ігровій формі проговорити те, що турбує;
- допомагають вивчати щось нове;
- сприяють зближенню дітей з батьками, які також приміряють на себе певні ролі й вступають у гру.
Рольові ігри на свіжому повітрі, з використанням спортивного інвентарю або «смуги перешкод» також є чудовим тренуванням для дітей.
.png)
Ігровий самоконтроль
Гра відкриває перед дитиною свободу. Можна самостійно обрати роль, вигадати сюжет і спланувати послідовність дій за цим сюжетом, розставити акценти. Ця свобода обмежується лише роллю, яку призначила собі дитина. І в цьому полягає певний парадокс: перебуваючи у вільній від примусу та рамок ситуації, дитина вчиться відповідальності, самоконтролю та саморегулюванню. Наприклад, обираючи роль продавця, малеча приміряє на себе відповідні правила поведінки: бути ввічливим, уважним, привітним.
Аби виконувати кожну конкретну роль, треба виявити саме ті риси, які характерні прототипу ролі. І діти насправді це роблять. Для них гра має вагоміше значення, ніж для дорослих. Тож малеча, зазвичай, не сприймає умовності та поступки. Ідея на кшталт «а давай магазин буде без іграшкових грошей, але ми удамо, наче вони є» навряд матиме успіх. Якщо граєте в магазин, гроші мають бути. Паперові, намальовані, з листя – неважливо. Але без грошей ніяк! Послідовність дій у грі має для дитини силу закону.
Як еволюціонують сюжети?
Зазвичай, рольові ігри найбільше припадають до душі дітям дошкільного та молодшого шкільного віку. Існує динаміка зміни сюжетів:
- молодші дошкільнята грають за простими й короткими сценаріями;
- спершу виникають побутові сюжети;
- потім – ігри в «професії»;
- молодші школярі вже здатні залучати сценарії суспільної тематики.
Зміна та доповнення сюжетів відбуваються закономірно до розширення досвіду. Ідеї для ігор діти черпають з навколишнього світу. Але якщо дошкільнята грають переважно в те, що бачили наочно, то діти молодшого шкільного віку вже додають уявні образи, ролі та сюжети.
Читайте також
Дорослий погляд на дитячі забавки: як зі своїми дітьми грають відомі українські мами
Весела розвага, інструмент для вивчення світу та випробування «дорослих» ролей, спосіб наблизитися до дитини й зрозуміти її – чим насправді є, здавалося б, звичайні ігри? Чи важливо батькам долучатися до такого дозвілля? І що робити, щоб дорослим також було цікаво? Про це ГОВОРИМО розповіли Марина Фостенко, Юлія Янчар, Юлія Проскуріна, Вікторія Урсол та Ірина Побідаш.
Вдома та в школі
Грати за ролями в сімейному колі не лише весело, але й корисно. По-перше, невимушена ігрова ситуація допомагає дитині розслабитися, заспокоїтися, відчути себе в комфорті та безпеці.
По-друге, ви дізнаєтесь багато цікавого про себе й свою поведінку, запропонувавши дитині погратися в сім’ю навпаки: «Зіграймо в «дочки-матері», але ти будеш мамою, а я – твоєю донечкою». Таким способом можна побачити, як певні дії та поведінку дорослих сприймає дитина, що вона бачить і відчуває. А також «програти» проблемні ситуації. Наприклад, показати, як виглядає дитина, коли вона не слухається. Без звинувачень, кепкувань чи сварок, адже це просто гра. Ну майже.
У навчальному процесі розваги такого формату теж мають свою освітню цінність:
- Гра в мандрівника. Завдання: уявити себе мандрівником, який збирається у навколосвітню подорож. Щоб все вдалося, треба вивчити назви країн, їх столиці, якою мовою там говорять, як виглядають їх прапори тощо.
- Гра в учителя. Завдання: пояснити іншим учням (ними можуть бути інші діти, вчитель у школі, батьки або навіть домашні улюбленці) якусь тему чи правило.
- Гра в продавця. Завдання: порахувати, скільки коштуватиме певна кількість товару за вказаною ціною, скільки решти треба дати покупцеві.
.png)
Обираємо професію
Рольові ігри – чи не найзручніший формат ознайомлення дітей з різними професіями та напрямками діяльності. Більш того, це можливість дитини приміряти на себе обов’язки певного спеціаліста. Аби це вдалося, дорослим варто:
- розповісти про особливості професій;
- показати фото та відео діяльності певного напрямку;
- підготувати реквізит (чи хоча б його елементи);
- запропонувати програти типову для цієї галузі ситуацію;
- обговорити з дитиною, чи важко їй було у визначеній ролі, чи цікаво, чи хотілося б спробувати знову.
Чи потрібні правила?
Дозвольте дітям проявити фантазію. Сюжетно-рольові ігри відрізняються свободою творчості. Тобто тут немає рамок, як у спортивних чи настільних іграх, адже сценарій може змінюватися й розвиватися під час самої гри. Водночас певні регулятори мають бути.
По-перше, дорослі корегують поведінку дитини в ролі. Наприклад, якщо лікар починає якось шкодити пацієнту, варто зупинитися й пояснити, що це не найкраща ідея.
По-друге, навіть перебуваючи в ролі, не варто забувати про загальні принципи доброти, дружнього ставлення до інших, чесності тощо.
Кожна дитина і кожна родина особлива, тож і правила дещо відрізнятимуться. У когось додасться закон «Не використовувати кота для ігор у ветеринара». А дехто ретельно стежить за тим, що використовує як полотно маленький митець, граючись в художника. Головне — щоб усім, і дітям, і дорослим, було комфортно, весело й цікаво разом.
