Сексуальне насильство над дітьми: попередити, допомогти, захистити

Що таке сексуальне насильство?

Сексуальне насильство – це не тільки про зґвалтування. Воно може проявлятися у різних формах. Серед них – небажані дотики до інтимних частин тіла дитини, фото чи відеозйомка оголеної дитини, демонстрація дорослим своїх статевих органів дитині, залучення дитини до спостереження за статевим актом інших, перегляду порнографії, відправлення текстових повідомлень сексуального характеру.

Загалом сексуальне насильство над дитиною – це будь-які дії сексуального характеру щодо дитини до 16 років. Відповідно до українського законодавства, статевий акт з дитиною до 14 років навіть за її згодою вважається зґвалтуванням.

В Україні немає офіційної статистики про сексуальне насильство над дітьми, тому Центр гідності дитини провів власне соціологічне дослідження. Згідно з ним - 23% дорослих в дитинстві зазнавали будь-якого виду сексуального насильства. 4% з них – це жертви зґвалтування.

4% – це кожен 25-й. Чому ми не бачимо ніде цих випадків? Людям дуже боляче згадувати про такі події, це ретравматизує. Вони обирають мовчати. Не звертаються до психотерапевта чи за іншою допомогою. Чи шкодить їм це? Так. Це впливає на їхніх спосіб життя, на те, як вони будують стосунки, сім'ю та соціальні зв’язки

Експерти зазначають: найчастіше кривдниками дітей виступають знайомі їм дорослі або родичі. “Зараз маю на супроводі справу про вчинення сексуального насильства щодо малолітньої дитини з боку керівника релігійної організації. 59-річний чоловік протягом тривалого часу вступав в статевий зв'язок із 12-річною дівчинкою. Це відбувалося за згодою дитини. У межах підготовки по судових засідань я проаналізувала 15 останніх рішень з Єдиного державного реєстру в схожих кримінальних провадженнях. Так-от у 8 випадках насильниками виступали знайомі дитини, у 7 – родичі. До речі, українська судова система досить лояльна до таких кривдників. У більшості випадків засуджені отримували умовний термін”, – розповідає Лідія Штундер.

Що робити, якщо дитина стала жертвою сексуального насильства?

У ситуації, коли дитина наважилася розказати про випадок сексуального насильства щодо неї, вкрай важлива реакція дорослого, якому вона довірилася. Наші дії та слова можуть як допомогти впоратися із ситуацією, так і поглибити психологічну травму. Тож, найперше, що радять експерти, – це зберігати спокій.

Потрібно показати дитині, що ви здатні контролювати ситуацію, можете захистити її та відповідно допомогти розв'язувати проблему, про яку вона повідомила.

По-друге, не можна залишати дитину на одинці одразу після того, як вона розповіла вам про дії сексуального характеру щодо неї.

“Якщо ви підете стресувати в іншу кімнату чи на вулицю, це буде поганим сигналом для дитини. Вона може подумати, що дорослий від неї відвернувся. Зробить висновок, що не потрібно було взагалі розповідати про такий випадок. Почне звинувачувати себе ще більше. Дитина і так дуже часто вважає саме себе винною у тому, що з нею так вчинили. А тут почне докоряти собі ще й за те, що якимось чином могла образити вас такою інформацією”, – говорить далі Кривуляк.

У будь-якому випадку потрібно заспокоїти дитину: дайте попити води, якщо це необхідно, зробіть з нею кілька дихальних вправ, аби трохи вгамувати емоції. Важливо похвалити дитину за те, що вона наважилася розказати про випадок, що з нею трапився. До того ж Кривуляк радить обов'язково запевнити малечу, що ви вірите їй. “Один з факторів, який зупиняє дитину розказати про те, що вона пережила, – це страх, що їй не повірять. Дитині здається, що у ситуації, коли є її слово проти слова дорослого, завжди обиратимуть останнє”.

Крім того, слід спробувати знизити відчуття провини в дитини. Дівчата та хлопці часто впевнені, що саме їхня поведінка стала причиною того, що вони стали жертвами сексуального насильства. “Я поводила чи поводив себе погано, тому мене покарали. У мене виросли груди, округлилися сідниці, що спровокувало, до прикладу мого дядька чи тата”, – пояснює логіку дітей Кривуляк. А от чого точно не варто робити, так це панікувати, кричати на дитину чи звинувачувати її у тому, що трапилося. Тим паче ми не ігноруємо те, що нам розказала малеча. З’ясувавши всі обставини, обов'язково повідомте про випадок сексуального насильства в Нацполіцію та службу в справах дітей. 

Національне законодавство визначає низку вимог щодо слідчих дій за участі неповнолітньої особи. “Допит дитини має проводитися за методикою “зеленої кімнати”. Це відбувається наступним чином. Говорить з дитиною тільки психолог, який занесений до відповідного реєстру, має певну спеціалізацію та відповідний досвід участі у подібних кримінальних провадженнях. Решта – слідчий, законний представник дитини, адвокат – знаходяться за межами кімнати. Вони можуть надсилати свої питання психологу дистанційно. Той їх поставить дитині, попередньо перефразувавши, як буде більш комфортно малечі. Крім того, будь-які слідчі дії із неповнолітніми не можуть тривати більше двох годин на день. При цьому обов’язково має бути перерва на 60 хвилин”, – говорить адвокатка Лілія Штундер.

Читайте також

Без “морквинок” і “огірочків”. Як вдома і в школі говорити з дітьми про секс

Що таке статеве виховання 3-річних дітей? Коли з дітьми говорити про контрацептиви? Та чому сексуальна освіта - це передусім не про секс, а про безпеку? Редакція “ГОВОРИМО pro освіту” поставила ці запитання Христині Шабат – керівниці Центру гідності дитини Українського католицького університету

Нижче подаємо контакти “гарячих ліній”, на які можна звернутися за психологічною та юридичною консультацією у випадку сексуального насильства над дитиною.

Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 

• 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 (з мобільного та стаціонарного)
• Telegram: @CHL116111
•  Instagram: @childhotline_ua 

Консультації анонімні. Конфіденційні. Безкоштовні. 24/7.

Контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги:

0 800 213 103.

Лінія правової підтримки Асоціації жінок-юристок України “Юрфем”:

• 068 145 5590 або 0 800 30 55 90 (безкоштовно) – з понеділка по п’ятницю з 9.00 по 8.00;
• або можна заповнити анкету на сайті організації.

Як розпізнати, що дитина стала жертвою сексуального насильства, якщо вона про це мовчить?

В Україні існують культурні бар'єри, через які постраждалі від насильства часто замовчують це, бо суспільство може звинувачувати їх, а не кривдників. Згідно з соціологічним опитуванням Центру гідності дитини, 43% людей, що пережили у дитинстві сексуальне насильство, нікому про це тоді не розповіли. Дівчата та хлопці, зазвичай, мовчать про такі випадки, тому що їм страшно та соромно. А подекуди через брак життєвого досвіду у них відсутнє розуміння того, що насильство не є нормою. Директорка департаменту Національних “гарячих ліній” громадської правозахисної організації “Ла Страда – України” Альона Кривуляк виділяє наступні червоні сигнали, що можуть свідчити про те, що дитина стала жертвою домагань чи навіть зґвалтування.

1. Різка зміна поведінки на протилежну. Це завжди маркер того, що з дитиною не все гаразд. Причин тут може бути безліч. Серед них, зокрема, і булінг у школі, і фізичне чи сексуальне насильство.
2. Дитина уникає контактів або змінює стиль спілкування з конкретною людиною. До прикладу, стала сахатися від батька. Раніше завжди радо його зустрічала з роботи та активно вела з ним діалог, а зараз з опущеними очима каже, що в неї все добре і йде до своєї кімнати.
3. Страх перед конкретним дорослим.
4. Дитина проявляє сексуалізовану поведінку, яка не характерна для її віку. До прикладу, на своїх іграшках показує якісь дії сексуального характеру, про які б ще не мала знати.
5. Підліток обирає мішкуватий одяг, відмовляється від особистої гігієни. Робить усе можливе, аби не сприйматися як сексуальна дівчина чи хлопець.
6. Дитина проводить багато часу у ванній, наче намагається відмитися від чогось. Сидить там по 2-3 години.
7. Якщо сексуальне насильство відбувається у вечірній чи нічний час, то дитина може відмовлятися лягати спати або йти до своєї кімнати, бо це для неї небезпечне місце, куди має доступ кривдник.

Читайте також

Сексуальна освіта: чому важливо відверто говорити з дітьми про секс

Обізнаність у тематиці сексуального виховання допоможе вирішити безліч проблем: знизити показники насильства над дітьми, зменшити рівень небажаних вагітностей та абортів, а також сприятиме відтермінуванню початку статевого життя. Однак після довгої пострадянської мовчанки про «секс» у суспільстві утворилося безліч міфів про сексуальну освіту. Як з ними боротися? Коли в українських школах може з'явитися повноцінний курс із сексуальної безпеки? Та як говорити про сексуальність з трирічними дітьми? Журналістка Ірина Гордієнко розпитали директорку фонду Олени Пінчук Ольгу Сердюк. Розмова відбулася у межах проєкту «ProГоворимо».

Яким правилам безпеки слід навчати дитину змалку?

Найкраща профілактика випадків сексуального насильства над дітьми – це навчання хлопців та дівчат базовим правилам безпеки. Утім тут важливо не виховувати своїх синів та доньок у страху, а пояснити їм, що таке особисті кордони людини, зауважує Христина Шабат. Навчати дітей базовим правила безпеки можна вже з 4 років. У цьому віці їх слід ознайомити із правилом купальника. Пояснити дітям, що певні частини нашого тіла є приватними. Вони знаходяться під нашим купальником. Це означає, що ніхто не може їх торкатися. Відповідно і ми не можемо чіпати приватні частини тіла іншої людини. Усе, що під нашим купальником, ми миємо самі. Одягаємо приватні місця теж самі. 

Далі слід розповісти про те, що є безпечні та небезпечні дотики. Пояснити, що безпечні дотики — це коли ти відчуваєш, що тебе люблять і дбають про тебе, а небезпечні — ті, які ранять твоє тіло. Разом з тим тут важливо навчити дитину казати “Ні”. Вона має знати, що якщо їй щось не подобається, слід відповісти: “Не роби цього”, “Стоп” тощо.

До того ж дитині слід пояснити, що між дорослими й дітьми повинно бути мінімум таємниць. Зауважте, що про усі таємні прохання вони обов’язково мають перепитувати дорослих, яким вони довіряють. Винятки — це короткі у часі секрети. Наприклад, мама з донькою готують сюрприз до Дня народження тата — печуть торт. “Якщо говорячи з 4-річною дитиною про сім'ю, ми розмірковуємо разом про те, що таке сім'я, хто моя сім'я, то із 17-річними вже можна дискутувати про переваги довготермінових і короткотермінових стосунків”, — пояснює Шабат. Водночас експертка зауважує: не слід чекати конкретного віку та конкретного дня, аби поговорити з дитиною на певну тему, більш важливо відповідати на запити хлопців та дівчат тут і зараз.

“У 7 років моя донька запитала мене про те, чи можуть дві дівчинки мати дітей. Тоді я подумала, що це гарна нагода пояснити їй, як з'являються діти. Минулого року моя донька (зараз їй 9) поїхала у табір. Там одна дівчинка, що була трохи старша за неї, під час тихої години вирішила розповісти своїм сусідкам по кімнаті, що таке секс. Утім для моєї дитини вже не було нової інформації”.

Христина Шабат закликає батьків не ігнорувати будь-які питання малечі. З віком питання ставатимуть більш серйозними. Діти й далі ділитимуться з вами своїми переживаннями. Якщо ж батьки змалечку щоразу відганятимуть свою доньку чи сину, згодом та чи той взагалі перестане до них підходити. Так дорослі можуть ніколи не дізнатися, що їхня дитина потребує допомоги.

ГОВОРИМО pro освіту

редакція

Поділитися цим матеріалом:

• 
• 
• 
• 
• 

Роздрукувати

Теми Сексуальна освіта