Основи сексуальної освіти вже вивчаються в школі - на предметах "Основи здоров’я", "Біологія", "Громадянська освіта" та на деяких факультативах у 6-7 класах, заявляють у Міністерстві освіти. Однак, говорити з дітьми про секс потрібно ще до школи, вважає Христина Шабат.
- Христино, з якого віку має початися сексуальне виховання для дітей вдома, і коли - в закладах освіти?
- В ідеалі, аби ця тема ніколи не стала несподіванкою. Тому що зараз це виглядає так: в 13-14 років або й значно пізніше вдома і у школі тільки починають порушувати цю тему. Тому, власне, дуже важливо говорити з дітьми про їхнє тіло змалечку. Спочатку це мають бути батьки, а вже з 4 років - такі розмови можуть вестися і в закладах освіти. Тобто діти вже мають розуміти, про що йдеться, приблизно усвідомлювати свої кордони, що їм подобається, що не подобається і так далі. Якщо ми говоримо про атмосферу в сім'ї, тут дуже важливо вже з малого не підміняти поняття, говорити з дітьми, як є.
- Давайте трохи конкретизуємо, значить, ми не говоримо хлопчику у 2-3 роки, наприклад, “те, що в тебе в трусиках”, а говоримо пеніс.
- Так, ніяких “морквинок”, “огірочків” і так далі. Ми говоримо пеніс і вульва, говоримо приватні частини. Здається, що це ніби не сексуальна освіта, а звичайна розмова, але дуже важливо від раннього віку називати частини тіла своїми іменами. А також - самим не доторкатися до приватних частин тіла дитини, не запитавши її.
Ось тоді ці теми ніби поступово нашаровується. Я завжди жартую, що є тест Тарасом Шевченком, якщо будь-кого запитати, чи ви знаєте, коли народився і помер Шевченко, то всі вам скажуть: 9 і 10 березня, тому що кожного року ми вчимо Шевченка в школі. Але ми запитаємо щось про Валер'яна Підмогильного, якого в школі проходять один раз, то мало хто пригадає факти з його біографії.
Тому важливо кожного року проговорювати теми приватності, теми безпеки і постійно їх нашаровувати, щоб коли дитина виростає, вона мала цю базу і пам'ятала її, а не згадувала, що колись в 6 класі до нас приходили дистриб'ютори гігієнічних прокладок і розказали щось там про місячні.
- Якщо поділити на певні періоди - наприклад, дошкільний вік, молодший шкільний, середній, підлітковий/старші класи - як в ці різні періоди потрібно говорити з дитиною?
- Найперше, хочу зазначити і акцентувати на такому. Ми не можемо просто так взяти і впровадити сексуально освіту просто щоб вона була. Держава має дослідити, проаналізувати і зрозуміти, яку проблему ми хочемо вирішити. Чи це підліткова вагітність? Можливо, ранні шлюби? Можливо, зменшити кількість розлучень через підвищення віку шлюбу. А, можливо, проблемою є те, що діти не розуміють, що НІ означає НІ, як ми це побачили по скандалах з підлітками в Закарпатті чи в Києві? Це критично важливо, розуміти що вирішуємо і чим будемо міряти ефективність. Ми не можемо просто сказати о, класна ідея, давайте робимо. Тепер про що з дітьми говорити, бо звісно ж має бути база і вже до неї додаткові акценти.
Якщо ми говоримо про дошкільний вік, тобто про дітей до 6 років, тут ми називаємо частини тіла своїми іменами і вчимо дітей правилам, які ніколи не можна порушувати. Ці правила стосуються передусім сексуальної безпеки - так зване “правило купальника”, тобто, пояснюємо, що чужі люди нізащо не можуть торкатися частин тіла, які ми зазвичай прикриваємо купальником, приватні частини тіла нікому не показуємо.
Наступне правило - це вміти розрізняти приємні і неприємні дотики і говорити стоп, коли тобі неприємно. А якщо хтось порушує ці правила дитина має знати відпрацьований алгоритм, як про це треба сказати дорослому, який тобі допоможе.
Також діти дошкільного віку мають знати, чим відрізняються хлопчики і дівчатка, а також - звідки беруться діти. Базово - що для цього мама і тато мають любити один одного і від любові народжуються діти - глибших знань у цьому віці вони не потребують, бо просто не зможуть їх усвідомити.
Коли ми переходимо в молодший шкільний вік основна база залишається та сама. Дитина молодшого шкільного віку повинна мати знання про репродукцію, а також знати, що таке секс - це не мають бути детальні пояснення, але ми вже не уникаємо цих термінів.
До слова, цікава історія. Ми перед повномасштабною війною встигли зробити дослідження, яке називається “Сексуальне насилля: від усвідомлення до захисту” [Проєкт Дослідницької агенції Fama на замовлення та у співпраці із Центром гідності дитини Українського католицького університету]. Там ми поставили запитання, коли ви вперше дізналися про секс, і люди різного віку (а ми опитували людей 16-55 років) сказали, що вони дізналися про секс у віці між 9 і 13 років. Отже, це молодший та середній шкільний вік. А коли ми запитали, звідки ви про це дізналися, то більшість сказала: від друзів.
Ми не можемо виправити статистику, закрити дітям вуха, виключити інтернетом і так далі. Ми маємо усвідомлювати, що діти в молодшому шкільному віці не тільки вперше дізнаються про секс, а ще вперше можуть побачити порнографію - випадково чи навмисно. І тут вони з компетентного джерела мають дізнатися, що порнографія - це постановочний фільм, що в житті так не буває, і що цей контент для дорослих. А секс - це має бути контакт людей, які люблять один одного. Звичайно, тут важливо розуміти, що є різні діти, і для кожної дитини є свій час і спосіб, аби подати таку інформацію.
Зазвичай, діти питають, але вони це не обов'язково прямі запитання: мамо, що таке секс? або мамо, чи ви займаєтеся з татом сексом? Наприклад, моя донька мене питала чи можуть двоє дівчат мати дитину - це якраз було в машині, знаєте, так найкраще з дітьми говорити, бо ви не дивитесь один одному в очі і розмова виходить невимушена, ніхто не червоніє - тож, я їй пояснила тоді, як з'являються діти і чому двоє дівчат фізично не можуть мати дитину.
Середній шкільний вік. В цей час у дітей можуть бути перші закоханості або й перші стосунки. Тут треба пояснювати, що таке здорові стосунки, а що - ні. Які небезпеки можуть бути в інтернеті, що робити, якщо тобі скидають небажані зображення. Що зробити, якщо ти скинув свої зображення випадково і хтось тебе шантажує. До кого звертатися. Як змінюється твоє тіло, як ти будеш виглядати, чому прищі це нормально, чому з'являється волосся на тілі.
Саме час поговорити з дітьми про контрацепцію. Є таке правило говоримо за 2 роки до. Це стосується будь-якого етапу статевого дозрівання. Адже ми почуваємося психічно безпечніше, коли ми попереджені, коли наш стрес є контрольований. Це, умовно, і про запасну прокладку в рюкзаку.
Коли діти заходять в підлітковий вік, батьки перестають для них бути авторитетними. Тут класно з дітьми говорити в форматі дебатів і діалогів. Тобто, ми не говоримо, наприклад, що довгострокові стосунки це добре, а короткострокові - це погано, ми запитуємо їхню думку, або ж в закладах освіти - робимо з дітьми дебати, розділяючи їх на 2 команди, де вони захищають свої позиції. Дуже важливо, щоб діти в підлітковому віці - до 16-18 років - вже самі приймали правильні рішення.
Варто обговорювати і духовний аспект стосунків. Але не казати дітям, як правильно, як неправильно, а розповідати - як буває, щоб дитина сама ухвалила рішення, зважаючи на ризики.
- Як це все потрібно запроваджувати в системі освіти? Адже зрозуміло, що не вийде сказати: давайте від завтрашнього дня одразу розпочнемо сексуальне виховання починаючи з дошкільної освіти. Які перші кроки?
- Так, є дуже багато різних аспектів. Тому що ми маємо одночасно навчити і вчителів, і батьків, і дітей. Установи, яка відповідає за навчання батьків, немає. Щодо вчителів - очевидно, що в них би мав бути якийсь інтегрований курс з безпеки дитини, її правах і так далі.
Можливо, є сенс діяти через соцпедагогів і психологів. Можливо, вийшло б працювати через застосунки типу “Мрії”. Ми б точно мали почати з безпеки і кодексу поведінки вчителя і дитини, якийсь базовий тренінг для вчителів на початку року, як з дітьми можна поводитись, а як не ок.
А далі, напевно, ми би мали якось нашаровувати ці знання вже через предмети, наприклад, “Я досліджую світ” або ж окремим предметом. Це відкрите питання, тому що, якщо для дошкільнят може бути достатньо 7-8 занять протягом року, то чим старша школа, тим більше з нею потрібно говорити на тему сексуального дозрівання.
Читайте також
Хлопчики - багатозадачні, а дівчата мають варити борщі. Інна Совсун про гендерні стереотипи в освіті
Навіщо вчителям розумітися на гендерних проблемах? Чому у 2023 році освітні підручники досі звинувачують жертву? Та що робити з дискримінацією у школах - на питання редакції “ГОВОРИМО pro освіту” відповідає народна депутатка, ексзаступниця міністра освіти Інна Совсун.
- Не всі батьки підтримують ідею запровадження сексуальної освіти у школах - передусім, через різні розповсюджені міфи та стереотипи. Як із цим бути?
- Насправді, те, що батьки не готові - також міф. У рамках наших досліджень ми запитували людей, чи потрібна в школах сексуальна освіта, і ми отримали просто фантастичні цифри. 80% кажуть, що потрібна вже від 9 років, а 92% - від 14 років.
Щодо тих, хто все ж таки проти. Якщо ми подивимося на статистику, наприклад, абортів, то побачимо, що в Східній Європі їх значно більше, ніж в Західній. Тому що в Східній Європі немає сексуальної освіти і діти не регулюють своє статеве життя, вони просто не знають, як це робити. Я думаю, що з такими людьми треба говорити мовою цифр, бо вона є найбільш зрозумілою. 4% дорослих людей в Україні пережили зґвалтування у віці до 18 років - це кожен 25-й. Ґвалтівниками часто можуть бути старші брати або сестри, тому що вони не знають, що це не нормально. Вони бачать щось у фільмах, хочуть спробувати - на кому? - на молодшому, на слабшому. Дуже часто це родичі або друзі, яких дитина добре знає, а батьки просто не можуть побачити червоні прапорці, та й сама дитина не знає, як сигналізувати про небезпеку. Тобто ми говоримо, що сексуальна освіта - це передусім про безпеку вашої дитини.
.png)
