Сексуальна освіта: чому важливо відверто говорити з дітьми про секс

19 лютого 2024

Обізнаність у тематиці сексуального виховання допоможе вирішити безліч проблем: знизити показники насильства над дітьми, зменшити рівень небажаних вагітностей та абортів, а також сприятиме відтермінуванню початку статевого життя. Однак після довгої пострадянської мовчанки про «секс» у суспільстві утворилося безліч міфів про сексуальну освіту. Як з ними боротися? Коли в українських школах може з'явитися повноцінний курс із сексуальної безпеки? Та як говорити про сексуальність з трирічними дітьми? Журналістка Ірина Гордієнко розпитали директорку фонду Олени Пінчук Ольгу Сердюк. Розмова відбулася у межах проєкту «ProГоворимо».

Сексуальна освіта: чому важливо відверто говорити з дітьми про секс  image

Чому сексуальна освіта важлива для дітей?

Вперше позитивний відгук про сексуальну освіту для школярів ми отримали ще у 2010-х роках, тоді 60% батьків та вчителів підтримали впровадження відповідного предмету. У 2020 році їхня кількість зросла до 84% – це дані дослідження на замовлення фонду ООН за підтримки Міністерства освіти та науки.  У нас є прогрес, але ж все ще існує безліч міфів та страхів у суспільстві. Тому пропоную розпочати нашу розмову саме з них. Тож міф №1: Розмови –  гріх, діти самі дізнаються все, коли прийде час.

Цей міф може спростувати статистика. Упродовж року 704 000 українок роблять аборт, серед них 727 – неповнолітні дівчата. Водночас 5700 дівчат народжують у віці 15-17 років. Очевидно, що це не вік свідомого батьківства. Найстрашніша для мене цифра – кожна 5 українська дитина потерпає від насильства. На жаль, це статистика ще до воєнного періоду, тому що зараз відповідні дослідження не проводять. 

Насправді я також хотіла поділитися статистикою: 27% батьків та стільки ж вчителів запевняють, що займатися сексом до шлюбу соромно. Відповідно виникає міф №2: Цей предмет буде спонукати школярів до раннього статевого життя.

Коли ми у фонді Олени Пінчук проводимо тренінги, лекції або табори для підлітків і говоримо на тему першого сексу. Ми їх запитуємо: «Чи дійсно ви самі цього хочете? Чи можливо ваше оточення нав’язує вам це, приміром кажуть «у подруги вже було, а у тебе - ні». Так само батьки не можуть повністю контролювати контент, який споживають діти. Навіть якщо встановити програми батьківського контролю, хтось з однокласників може мати доступ до перегляду порно та показувати його іншим дітям. Важливо з дітьми говорити не мовою заборон, а ставити їм правильні питання. Тоді вони самі починають задумуватись: «Можливо мені дійсно ще зарано».   

Проєкт “ProГоворимо” має допомогти захистити права вчителів та школярів

Коли варто починати говорити з дітьми про секс та сексуальність?

Міф №3: Обговорення питань контрацепції підштовхує дітей до початку сексуального життя.

Ми з вами повертаємося до думки, що правильна експертна екологічна розмова про секс допомагає встановити кордони і зрозуміти власні бажання. Якщо дитина переживає «гормональні бурі», ми не можемо стримати її бажання освітою, роботою з психологом. У такій ситуації краще обговорити питання контрацепції. Оскільки це може запобігти певним інфікуванням або небажаній вагітності. Коли людина інформована, вона більш захищена, і це точно не пришвидшує початок статевого життя. 

Я пам'ятаю себе підлітком, коли я зайшла в бібліотеку, то побачила велику книгу з інфекційними захворюваннями. Я вам зізнаюсь, у мене була настільки сильна травма, що про всі ці речі я не думала ще багато років. То ж міф №4: Запровадження сексуальної освіти може зробити з дітей збоченців. Прихильники цієї думки вважають, що на уроці дітям будуть розповідати про нетрадиційну орієнтацію.

Сексуальна освіта передбачає, що ми починаємо говорити з дитиною про секс та сексуальність уже з трьох років. Чому? Тому що саме в цьому віці дитина вперше усвідомлює свою сексуальність. Ми повинні з дитинства вибудовувати поняття інклюзивності та толерантного ставлення до інших. Тобто вона має розуміти, як ставитися, приміром, до гомосексуальних людей.

Міф №5:  це все гріх, підлітки хочуть приховати вагітність і роблять аборти, а це проти волі Бога.

Ми дісно маємо релігійний аспект  у сексуальному вихованні. Водночас ми бачимо, що, приміром, Папа Римський починає визнавати використання презервативів, одностатеві шляхи шлюби тощо. Ми бачимо, що церква так само розвивається, як і суспільство. Наразі мої колеги співпрацюють саме з церквою щодо запровадження занять із сексуальної освіти. 

Читайте також

Без “морквинок” і “огірочків”. Як вдома і в школі говорити з дітьми про секс

Що таке статеве виховання 3-річних дітей? Коли з дітьми говорити про контрацептиви? Та чому сексуальна освіта - це передусім не про секс, а про безпеку? Редакція “ГОВОРИМО pro освіту” поставила ці запитання Христині Шабат – керівниці Центру гідності дитини Українського католицького університету

Сексуальна освіта – це не лише про секс, а й про повагу та відвертість 

У Великій Британії, наприклад, запровадження сексуальної освіти в школах дозволило на 80% знизити рівень підліткової вагітності. Це просто неймовірна цифра. В Україні 65% батьків та 63%  вчителів вважають, що якщо дівчина носить коротку спідницю та яскравий макіяж, цим вона спонукає хлопців до залицянь.

Ми маємо говорити з дівчатами та хлопцями, що зовнішній вигляд це не заклик до сексу, це сприйняття людиною себе. Вона може бути вже роздягненою в ліжку зі своїм партнером, але будь-якої миті передумати, встати і піти – це все про сексуальну культуру. Насправді основна задача сексуальної освіти полягає в тому, щоб вчити людей, і не лише дітей, будувати діалог та говорити зі своїм партнером. Що їх влаштовує, а що - ні, які в них бажання, як правильно вчинити. Коли ми будемо будувати цю культуру змалечку, у нас значно знизиться рівень насилля, тому що всі будуть розуміти, що можна, а що - ні, та яка може бути відповідальність. 

Нещодавно ми з партнерами ініціювали відкритий діалог з Міністром освіти та науки щодо реформування сексуальної освіти. Вперше, напевно, прозвучала офіційна позиція, що наразі сексуальної освіти в українських школах немає. Тобто міністр це визнав. Також на зустрічі прозвучала відверта позиція, що внутрішнього ресурсу не вистачить, щоб створити актуальну програму сексуальної освіти. За словами Оксена Лісового, Міністерство відкрите для громадського сектору.

Чому українські вчителі не готові говорити про секс?

Ми вже зазначали, що за даними Міністерства охорони здоров’я, кожна п’ята українська дитина стала жертвою сексуального насилля. Для порівняння у Німеччині, де сексуальна освіта – обов’язковий елемент шкільної програми, на 1000 абортів лише один підлітковий. В Україні – це 44. Маємо таку невтішну статистику. Хто ж має викладати сексуальну освіту чи повинні до цього долучатися громадські організації та незалежні експерти?

Середній вік українських вчителів – 60 років і більше. Тобто це покоління людей, яким складно вимовити слово «секс». Тому дійсно, питання актуальне. Я вважаю, що на першому етапі ми будемо вирішувати його ресурсом громадського сектору, але згодом, і міністр погоджується, потрібно запроваджувати спеціальну підготовку для освітян для викладання окремого предмету. 

Мені особисто подобається практика Данії, де на кожен урок запрошують експертів. Це навіть працівники комерційного сектору чи ВІЛ-позитивні люди. Це допомагає дітям отримувати наочний досвід та ставити незручні запитання, які вони не можуть проговорити зі своїми батьками.

Погоджуюся з вами на сто відсотків. Тому що навіть якщо в родині довірливі стосунки та дитина може звернутись із питаннями психологічного чи фізіологічного характеру, то технічні питання, які турбують підлітків, складно обговорювати з батьками. Тому що в сім’ї має зберігатися паритетність, і відповідні питання мають проговорювати експерти.

Як правильно говорити з дітьми про сексуальність?

Я знаю, що розділилися думки щодо того, коли саме варто впроваджувати сексуальну освіту, з якого віку. Чи є вже розуміння, коли в Україні будуть її викладати: в дитячому садочку чи школі? Адже важливо пояснити дитині, так зване, «правило трусиків».

Сексуальна культура починається в родині, з батьків. І саме «правило трусиків» у віці трьох років мають пояснити мама чи тато. Приміром, там, де в тебе закінчуються трусики, ніхто не має права тебе торкатися без дозволу. Власне, самі батьки повинні мати звичку і завжди проговорювати: «Я тобі зніму трусики, бо ти будеш приймати душ або ванну». З дитинства привчати дитину до цього. Важливо завжди називати речі своїми іменами. Просто рівень відповідних розмов залежить від віку дитини. Я думаю, що в Україні сексуальну освіту почнуть впроваджувати в середній та старшій школі. 

Давай підсумуємо головні пункти. Чому важливо вже зараз запускати реформу сексуальної освіти і скільки на це потрібно часу?

Сексуальна освіта запобігає інфікуванню ВІЛ та іншим захворюванням, які передаються статевим шляхом, вона знижує показники насильства над дітьми та допоможе зменшити рівень небажаних вагітностей і абортів. Водночас сексуальна освіта відтерміновує початок статевого життя, будує правильну культуру стосунків та запобігає психологічним проблемам, які ми потім проговорюємо з нашими психотерапевтами. Наступного року ми плануємо запустити пілотні проєкти впровадження сексуальної освіти.


Повна версія інтерв’ю зі співголовою громадської організації  «Батьки - SOS» Оленою Парфьоновою доступна на YouTube-сторінці проєкту «ProГоворимо».

author ГОВОРИМО pro освіту

ГОВОРИМО pro освіту

редакція

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024