– Пані Ольго, яким чином батьки та школа можуть формувати гуманне ставлення дітей до тварин? Чому це сьогодні важливо?
– Насправді гуманність завжди була важливою. Будь-які цінності закладаються з дитинства на прикладі того, як живуть і що сповідують батьки. Якщо батьки ставляться до тварин лише як до ресурсу, то і діти не будуть бачити в них живих створінь, які мають свої почуття та потреби.
Пропонуємо почати формувати гуманне ставлення до тварин з найлегшого – не шкодити, де ви можете не шкодити. Варто відмовитись від практики ходіння до цирків, дельфінаріїв, контактних зоопарків. А далі допомагати, де ви можете це робити: від годування безпритульних тварин до відвідування притулків та допомоги там. І, звісно, говорити з дітьми.
– Як краще говорити про повагу до тварин з дітьми різного віку? Що важливо пояснювати ще змалечку, а про що вже можна говорити з підлітками?
– Треба дивитись, що готова сприйняти дитина. 5-річній дитині ми не будемо показувати фільм «Земляни» і розповідати, як жорстоко виглядає хутрове виробництво. А от казки читати можна. На нашій сторінці UAnimals kids ми весь час публікуємо рекомендації книг, фільмів та ідеї того, як можна провести час з дитиною цікаво та корисно. А от підлітки – це вже сформовані особистості, які можуть сприйняти будь-яку інформацію, з ними й говорити треба відповідно.
– Розкажіть про меморандум UAnimals та МОН? Як він має змінити підхід до екологічної освіти?
– Це важливий крок до покращення нашого суспільства. Ми вже створюємо спільні інформаційні проєкти про гуманне ставлення до тварин, а також залучаємо молодь до волонтерства. Далі плануємо вносити доповнення до шкільної програми.
Усі ми регулярно бачимо зворушливі історії про те, як українці рятують тварин. UAnimals – одні з тих, хто комплексно захищає права тварин і має тут неабияку експертизу. Тож плануємо спільними зусиллями популяризувати гуманістичні цінності в навчальному процесі та робити все для того, щоб українська освіта на всіх рівнях була сповнена цінуванням кожного життяОксен ЛісовийМіністр освіти і науки України.
– Зараз багато тварин евакуюють з окупованих територій, зруйнованих будівель, багато говорять про екоцид, спричинений війною. Що школа та батьки мають пояснити дітям сьогодні, враховуючи наші реалії?
– Найкраще, на мою думку, – виховувати проактивність. Наприклад, нещодавно волонтери спільноти UAnimals їздили прибирати острів Хортицю, який постраждав від руйнування росіянами Каховської ГЕС. Деякі люди прийшли з дітьми. І це дуже добре, коли сімʼї разом роблять щось корисне для природи. Так діти змалку навчаються не лише турбуватись про тварин та природу, але й бути частиною змін на краще.
– Але бувають ситуації, коли діти прагнуть щось змінити, але не мають такої можливості. Наприклад, що робити, якщо дитина побачила оголошення про покинуту тварину та просить забрати її додому, але батьки з обґрунтованих причин не можуть цього дозволити. Як допомогти? І як пояснити цю ситуацію дитині?
– Допомога має відповідати силам і можливостям. Тварина вдома – це відповідальність за її стан та здоровʼя, час, гроші. Про це варто поговорити з дитиною. Якщо ж додому взяти неможливо, а допомогти хочеться, можна, наприклад, стати опікуном тварини з будь-якого притулку. Можна опікуватись тваринами в мікрорайоні: простерилізувати, вакцинувати, годувати.
І наостанок скажу: виховання гуманності – це вклад в особистість дитини, у розвиток емпатії, відповідальності. За кордоном особливо наглядають за людьми, які були помічені за жорстоким ставленням до тварин. Тому що найчастіше, за статистикою, такі люди далі починають кривдити людей. Отже, виховуючи гуманність у школах та вдома, ми створюємо здорове та захищене суспільство.
