«Я чекаю вихідних, щоб зробити паперову роботу»: чи є у вчителя життя поза школою?

2 листопада 2023

Робочий тиждень українців має складати не більше 40 годин. Така норма прописана у Трудовому кодексі. Якщо йдеться про роботу вчителів, сюди входить педагогічне навантаження (мінімум 18 годин на тиждень суто уроків), а також підготовка, перевірка зошитів, класне керівництво, методична та паперова робота, постійна комунікація з батьками та учнями. Таким чином нормовані 40 годин на тиждень перетворюються на практично цілодобову працю, часом навіть без вихідних. Чи є в учителя життя поза роботою і де знаходити ресурс для відновлення сил?

«Я чекаю вихідних, щоб зробити паперову роботу»: чи є у вчителя життя поза школою? image

Навантаження понад міру

Законодавством не визначається максимальна кількість уроків, які може проводити вчитель. Тобто, якщо йдеться про основне місце роботи, то кількість годин на викладання предмета може варіюватись від 18 мінімальних до 40 загальних. Розподіл уроків у цьому проміжку залежить від рішення адміністрації школи та домовленостей з педагогами. Виходячи з цього, маємо ситуації, коли вчителі проводять по 5-6 уроків щоденно. Це 20-30 годин суто викладання предмета.

«У перший рік-півтора роботи в школі моє життя складалось на 80% з роботи та 20% з усього іншого. Стандарт – 5-6 уроків на день. Але цим, звісно, час перебування в школі не обмежується. Як класній керівниці мені потрібно бути в школі протягом усього часу, поки мої діти на уроках. Один-два рази на тиждень виховні години. У доковідний час ми мали регулярні прибирання, поїздки в театр, музеї. Сам «вихід в люди» займає час, а ще ж підготовка. Якщо нам в четвер йти з дітьми до театру, то десь з понеділка починались дзвінки та повідомлення від батьків: «А треба брати з собою водичку?», «А можна дати йому цукерки в театр?», «А там буде холодно? Потрібна кофта?» У мене на той час був 5-й клас, діти маленькі, тож я розумію батьків. Але не завжди, якщо чесно. У якийсь момент я усвідомила, що постійно на телефоні,» – Ольга Нікуліна, вчителька української мови та літератури.

Фото з особистого архіву Ольги Нікуліної

«У березні 2022-го року я виїхала з сином до Польщі. Тут працюю в онлайн режимі вчителем початкових класів. Завантаженість така, як і була в офлайні, часу не вистачає: підготовка до уроків, самі уроки, перевірки, оцінки, плани тощо. Я чекаю вихідних, щоб зробити «паперову роботу», якої дуже багато. А ще маю допомогти синові з домашкою, бо він навчається у місцевій школі та в українській онлайн.

Я потрапила до проєкту Impact Force та ООН Жінки «Мрій та досягай», він спрямований на допомогу українським жінкам у побудові власного бізнесу. У мене була ідея відкрити онлайн-магазин. Але зараз, на жаль, не вистачає часу на заняття за програмою, виконання домашніх завдань,» – Тетяна Куліш, вчителька початкових класів.

«Щоб підготувати матеріал до уроку, я витрачаю від години. Зараз я в декреті, тож маю приватну практику – 2-3 уроки на день. Якщо порівнювати зі звичайною українською школою, то там багато письмової роботи. На це завжди йде багато часу. Я також працювала в приватних мовних школах. Там ситуація трохи інша: або дають готові матеріали, які треба адаптувати, або я добирала сама. Тобто на підготовку до одного уроку йшло від 30 хвилин, іноді більше. Але без надмірної писанини,» – Аліта Савведра, вчителька іспанської мови.

Фото з особистого архіву Аліти Савведри

Шукаємо джерела відновлення

 1. Час з родиною та турбота про близьких

Професія вчителя дуже енергозатратна. І кожен знаходить для себе свої джерела відновлення.Мені дуже важливо тримати баланс між роботою та особистим, щоб повністю не втратити енергію.
Ольга Явтушенко quote

Ольга Явтушенковчителька початкових класів

«Особисто я наповнююся в колі своєї родини, прогулянками на природі. Час з родиною – це для мене щось магічне. Ми намагаємося відвідувати нові food-заклади у нашому містечку та дегустувати смачну їжу,» – Ольга Явтушенко, вчителька початкових класів.

«Обожнюю випікати солодке для своєї родини. На жаль, у робочому ритмі особливо часу на це немає, але намагаюсь знаходити його на свята. Люблю дивитися на реакцію мого чоловіка, коли кожного року на його день народження випікаю для нього щось новеньке. Ну і довгі зимові вихідні – це неодмінно мій час для кулінарії. Для себе у випічці я знаходжу спокій,» – Ольга Нікуліна, вчителька української мови та літератури.

  2. Терапія творчістю

 «У напружені періоди життя, я можу все залишити й сісти за декупаж. Це справа, яка допомагає відволіктись, «розвантажитись». Особливо це відчувається в нервові моменти: приходиш з роботи – і треба переключитись, аби ті нерви не «зливати» на близьких. На мою думку, усім, а тим більше педагогам, важливо мати хобі для душі. Вчительська рутина, плани, конспекти затягують, а хобі – джерело для нових робочих ідей. Неможливо кожен раз виготовляти одні й ті ж декупажні вироби, постійно треба шукати нові рішення, оформлення. Це тримає в тонусі. Звідси й натхнення до новацій в роботі,» – Наталя Осіна, методистка навчально-методичного центру професійно-технічної освіти.

Фото з особистого архіву Наталі Осіної

«Я полюбляю розфарбовувати картини за номерами, тому це теж як такий вид релаксації та медитації для мене. Малюнок обираю душею. Яка сподобалася, ту й оберу. Зараз маю запас картин. Часто буває, що потрапляю до якогось магазину, де є картин, щось сподобалось, я взяла, потім ще десь купила, замовила, а ще друзі дарували, тому поки маю свій мінісклад. Зараз домальовую картину, яка доволі важко дається, вона відображає мій внутрішній стан і викликає переживання. Але я поставила собі ціль її домалювати.

Своїми картинами я прикрашаю домівку, віддаю батькам. А також подумую куди ще їх можна віддати або що з ними робити, щоб вони не просто висіли, а, можливо, приносили якусь користь людям,» – Ольга Явтушенко, вчителька початкових класів.

 3. Спорт для здоров’я та не тільки

«Захоплення бувають різнобічними, але кожне по-своєму корисне для організму і здоров'я. Коли ви захоплюєтеся бігом, танцями, йогою, то таке хобі підтримує вашу спортивну форму і сприяє злагодженій роботі організму. Після кожного наступного заняття ви будете відчувати в собі легкість  і приплив життєвої енергії,» – Наталя Осіна, зі статті «Як хобі та захоплення впливають на працездатність педагога».

«Три рази на тиждень я ходжу до спортивної зали. Це захоплення для тіла й душі, джерело сили та здоров’я, можливість відволіктись. Спорт допомагає мені ставити цілі та досягати. Допомагає мати більше енергії для викладання, створення курсів. Я веду власний педагогічний блог, і це також почалось зі спортивного інтересу. А зараз уже маю досить непогані результати,» – Аліта Савведра, вчителька іспанської мови.

Читайте також

Як зберегти свій ресурс:прості та ефективні поради психологині

Вигорання, моральна втома... Через війну ці відчуття супроводжують багатьох з нас. Перед освітянами особливі виклики, адже десятки дитячих очей спрямовані на них в очікуванні підтримки. Як учителям подбати про себе? Ділимося з вами дієвими порадами психологині Юлії Ульянової.

 4. Книжкова пристрасть

«Я обожнюю все, що пов'язано з книгами: читати, купувати, нюхати, доглядати за ними, колекціонувати їх, обирати на подарунки близьким, переставляти на своїх полицях. Це й не дивно, зважаючи на професію. Книги люблю з дитинства, досі пам'ятаю, як малою за три дні влітку «проковтнула» «Трьох мушкетерів» і здивувалася, що історії можуть так захоплювати. Книги – це мій час для себе, це купа класних історій, які змушують над чимось подумати, це завжди про враження, які хочеться обговорити з учнями,» – Ольга Нікуліна, вчителька української мови та літератури.

Фото з особистого архіву Ольги Нікуліної

 5. Подорожі

 «Дуже надихають подорожі. До ковіду ми з чоловіком об’їхали практично всю Україну. Я помітила, що після того, як дивлюсь щось нове, поспілкуюсь з новими людьми, відчуваю сили та запал до роботи, виникають нові ідеї, цікаві думки,» – Наталя Осіна, методистка навчально-методичного центру професійно-технічної освіти.

«Мені як викладачу іноземної мови для особистого та професійного розвитку дуже допомагають подорожі. Як мінімум, там я можу практикувати свою іноземну, помічати цікаві моменти, фіксувати, як розмовляють носії,» – Аліта Савведра, вчителька іспанської мови.

Чому важливо мати хобі?

Творчий педагог – цікавий. Він працює нешаблонно: десь оригінальний підхід, жарт, креативні вправи. Зараз це особливо важливо, бо діти стали іншими, і застарілі радянські принципи роботи з ними вже не працюють.
Наталя Осіна quote

Наталя Осінаметодистка навчально-методичного центру професійно-технічної освіти

«Чи не найбільша проблема вчителів зі значним досвідом – зацикленість на своїй роботі. Тобто коли крім школи та учнів, нічого не помічають, а зошити та контрольні виходять на перший план. У моменти, коли я помічаю, що роботи стає забагато, що я живу лише роботою, терміново намагаюсь переключитися. В ідеалі – кудись поїхати хоч на кілька днів, але це не завжди можливо. Тоді допомагають цікаві книги та в’язання,» – Ніна Павлюк, вчителька математики, методистка.

«Улюблене заняття завжди впливає на настрій людини. Під час заняття хобі педагог відпочиває як морально, так і фізично. Він набирається сил для наступного важкого робочого дня. У такі моменти людина завжди відчуває позитивні емоції. Улюблене захоплення не тільки підвищує ваш потенціал, але ще і навчає завжди досягати своєї мети. Зараз це дуже цінується в людях,» – Наталя Осіна, зі статті «Як хобі і захоплення впливають на працездатність педагога».

author Поліна Чевердак

Поліна Чевердак

Журналістка платформи “ГОВОРИМО pro освіту”

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024