Початкова школа: уроки на підлозі та театральні вистави замість історії
Наталія Хращевич із двома дітьми переїхала до британського міста Горшем у південно-східній частині Англії навесні 2022 року. За плечима - 15-річний педагогічний досвід: Наталія працювала вчителем англійської мови у Києві. Тому одразу спробувала шукати роботу в освітній галузі - спочатку працювала у дитячому садочку, а потім - пройшла співбесіду і стала асистенткою вчителя у початковій школі.
“Спершу, коли початкову школу я могла оцінити тільки як мама, вона мені здалася дитячим садочком. Програма легка, до навчання дітей немає суворих вимог. Але коли я стала працювати у школі, моя думка змінилася. Діти в Британії йдуть до школи у 4 роки - це підготовчий клас. Тобто в другому класі їм лише 6-7 років, і нехай у них інша програма з математики, але вони вже вивчають географію та історію”, - каже Наталія.
Для того, щоб зацікавити новою інформацією дітей з перших років навчання, вчителям доводиться вдаватися до креативних методів. Вчителька початкової школи Kingslea Primary School Емі Ротвелл каже - навчальна програма не вимагає творчого підходу від педагога, але вчителі самі намагаються вийти за рамки сухих рекомендацій від уряду.
“У нашій школі ми практикуємо вивчення якоїсь нової інформації з так званого “вражаючого початку” (“stunning start”). Це унікальний урок, де ми намагаємося максимально зацікавити і залучити дітей. Наприклад, у нас бувають театральні вистави. Акторські колективи приходять до школи, відтворюють день з доби вікторіанської Англії або показують виставу про Велику пожежу у Лондоні. І вже після того, як ми підігріли інтерес у дітей, нам треба просто підживлювати їхні знання, адже учні вже захопилися новою темою”, - говорить місіс Ротвелл.
Ще одним здивуванням для Наталії Хращевич було ставлення до маленьких школярів - у Британії ніхто не вимагає, щоб діти перших років навчання під час уроку сиділи за партою. “Вони сидять біля вчителя на підлозі, як курчатка. Я раніше такого не розуміла, але тут побачила - їм так легше. Вони не можуть сидіти за партами кожного дня”.
У школах також повністю відмовилися від підручників - діти навчаються за планшетами та ноутбуками.
Не вчитися на “відмінно”, а робити прогрес
Система оцінювання у британських школах може відрізнятися в залежності від регіону і самого навчального закладу. Але головний принцип - спільний для всіх: у початковій школі діти не отримують оцінок, їх тестують на рівень знань тільки після закінчення 6-го року навчання. І вже від результату цього тестування залежатиме, в який клас потрапить дитина в середній школі - в Британії практикують розподіл за рівнем успішності. Варто сказати, що така система нерідко піддається критиці - адже учні в менш успішних класах рідко намагаються покращити свої оцінки і практично не мають шансу перейти в успішніший клас.
А ось так званий рейтинг учня існує від самого початку навчання. І це - не оцінки за вивчені уроки, а швидше показник адаптованості дитини до правил і порядків школи. Рейтинг учня на рівні з оцінками за успішність враховується при вступі до коледжу.
Вчителі мають систему як заохочень, так і штрафів. Наталія Хращевич розповідає, що педагоги школи мають право знімати бали рейтингу за погану поведінку учнів під час обідньої перерви чи за невідповідність форми. Одяг у британских школах регламентований дуже суворо - учні мають носити тільки визначену розпорядком школи форму.
Так, донька Наталії Аліса нещодавно втратила один бал рейтингу за те, що підкотила спідницю. “Вчитель помітив, що спідниця коротша, ніж має бути. Він не робив зауваження, не кричав. Він просто поставив у програмці рейтингу Аліси “-1”, про що мені одразу прийшло повідомлення на пошту”, - каже Наталія.
А ось до навчання у британських школах ставлення менш суворе. Тетяна Джулай, яка рік пропрацювала асистентом вчителя у середній школі в Уельсі, говорить - британці вважають, що кожна дитина навчається за своїми можливостями і вимагати оцінок “відмінно” ніхто не буде.
“Як асистент учителя я була на багатьох зустрічах вчителів з батьками. Вчителі ніколи не скажуть, що дитина відстає чи погано вчиться. Вони всіх хвалять, мовляв, ваша дитина чудова, кмітлива, креативна. Максимум, що вони можуть сказати: “Зверніть увагу на цю тему…” В британській школі, наприклад, неважливо, чи читає дитина з необхідною нормою швидкості. Головне, щоб учень показував прогрес в порівнянні зі своїми ж минулорічними результатами” - каже Тетяна Джулай.
Спортивні діти та неспортивне харчування
Важлива частина шкільного життя у Британії - це спортивні заняття. З початкової школи у дітей є уроки з футболу, хоккею, крикету, тенісу, нетболу. Діти беруть участь у командних змаганнях між школами і така активність може значно покращити їхній рейтинг.
Крім того, в Британії ніколи не нехтують прогулянками на свіжому повітрі - навіть у прохолодну погоду чи дощ діти кожну перерву проводять на подвір'ї школи.
А от до чого українським дітям доводиться звикати в англійських школах - так це до харчування. “Вони їдять хліб з хлібом”, - каже семикласниця Аліса. Її британські однокласники в шкільному буфеті завжди надають перевагу сендвічам, бургерам і булочкам. Звичних для нас перших і других страв у британських їдальнях не те, що зовсім немає, але вибір невеликий. А коштує обід близько 3 фунтів - це майже 150 гривень.
Середня школа: вибір на майбутнє
З сьомого класу - а саме тоді британські діти переходять до середньої школи - в учнів додається багато нових предметів. І це не тільки стандартні хімія, фізика, біологія - в англійських школах, до прикладу, вчать готувати, а в старших класах також вивчають на базовому рівні психологію, соціологію, криміналістику.
Учні 9-11 класів мають визначитися з предметами, які вони хочуть вивчати у коледжі - їх буде всього чотири і змінити свій вибір після школи буде вже практично неможливо. Таким чином, вже у старших класах школи діти роблять вибір - вони йдуть до коледжу, щоб здобути професію і працювати одразу по його закінченню, чи обирають ті предмети, які їм знадобляться при вступі до університету.
Наталія Хращевич говорить, британські підлітки не завжди підходять до цього вибору відповідально. Тоді як її син, 11-класник школи для хлопців у Горшемі, вже визначився - хоче в майбутньому працювати в авіації. Тимофій уже готується до іспитів. “Правда, є ризик, що він не здасть фізкультуру”, - каже Наталія. Тимофій вибрав цей предмет одразу після приїзду в Британію, бо серйозно займався футболом і думав, що фізкультура в англійських школах не надто відрізняється від українських. “Виявилося, що це для нього найскладніший предмет. Крім спортивних нормативів, потрібно здавати ще й теорію. Наприклад, може попастися питання - яка група м'язів задіяна при грі в теніс. І всю цю термінологію треба знати англійською!” - каже мама Тимофія.
Навчання у державних коледжах безкоштовне. А ось університетська освіта у Британії платна і доволі дорога. Вступники часто беруть студентський кредит, який покривають уже з власної зарплати після навчання.
Все навколо дитини
Українським дітям та їхнім батькам потрібен час, аби звикнути до британських порядків. Однак у чому сходяться більшість українців у англійських школах - там система освіти значно більше орієнтована на дитину, каже Тетяна Джулай. У школі, де вона працювала, були випадки неприйняття дітьми з України нового навчального закладу, але це швидше варто списати на стрес від війни і переїзду. І навіть такі учні з часом полюбили свою нову британську школу.
“Тут зовсім інша атмосфера. Тут дитину чують. Дитина може піти до директора, щоб поговорити. В початковій школі директор узагалі щоранку стоїть біля школи, зустрічає і проводжає дітей. Це кардинально змінює ієрархію в навчальному закладі. Персонал школи працює виключно для дітей”, - каже Тетяна.
Британські вчителі ставлять на перше місце індивідуальний підхід до дитини, її психологічний комфорт, а вже потім - дисципліну та успішність. Дитина, яка почувається нещасливою, навряд чи хотітиме вчити математику чи географію, вважає вчителька Емі Ротвелл.
“Якщо спробувати описати, яких дітей прагне виховати британська школа, я б сказала, що в першу чергу - щасливих. Зрозуміло, що академічні програми, розроблені урядом, не вимагають від нас сприяти щастю учнів. Однак, це важливо для самих вчителів. У школі, в якій я працюю, вважають - якщо дитину щось турбує, вона нещаслива, то вона й не може добре навчатися. Так, не все залежить від школи, але за можливості задовольнити базові потреби наших учнів, переконатися, що їм комфортно, - це також частина роботи вчителя у Британії”, - каже місіс Ротвелл.
.png)
