Кібербулінгом називають систематичні цькування із застосуванням цифрових технологій. Йдеться про висміювання чи образливі коментарі в соціальних мережах, месенджерах, іграх тощо. Часом такі цькування супроводжуються поширенням брехні чи розміщенням компрометувальних фотографій, погрозами.
Ніхто не захищений
Одна з найбільших загроз кібербулінгу полягає в тому, що цькування в інтернеті мають всеохопний та практично безконтрольний характер. Булити можуть почати кого завгодно на будь-якій платформі. Так, можна заблокувати кривдника. Але тому нічого не заважає створити ще одну сторінку, і ще одну, і ще… Особливо завзяті «підключають» до справи ботів. Коли жертва закриває свою сторінку на одній платформі, знущання продовжуються на іншій… і зупинити це дуже складно.
З уїдливими коментарями та образами час від часу зустрічається більшість блогерів, зірок та просто активної молоді. Про те, як реагувати в таких випадках, розпитали блогера, автора радіоблогу «Знак переходу» та ведучого «Детоксік шоу» Данила Гайдамаху: «Неприємні коментарі та повідомлення я видаляю, а також блокую їх авторів. Токсичним думкам не місце у просторі, який я вибудовую».
Читайте також
Стала жертвою булінгу: відома українська акторка зіштовхнулася із цькуванням однолітків
Десятирічна телеведуча та акторка Єфросинія Мельник, яку знають за телевізійним псевдонімом Фрося, стала жертвою шкільного булінгу. Дівчинка зазнала приниження та цькування.
«Раніше, до війни, я активно вела сторінку в інстаграмі, виставляла багато сторис постійно. Мені це подобалось, я була як блогер. Але потім ми з мамою та сестрою виїхали до Польщі. Я спочатку нічого не викладала кілька місяців, а потім виклала пост, і мені однокласники почали писати образливі коментарі. Я виставила фото з кафе, підписала щось типу «який гарний день», а вони почали писати гидоту про те, яка я погана, що радію, коли вдома літають ракети. Це було образливо, я злякалась і видалила пост, усіх, хто писав, прибрала з друзів, закрила сторінку та більше нічого не виставляла. А ще вони ігнорують мої питання в чаті класу. Я вчусь у польській школі та в українській також. Іноді питаю, що задавали, яка зараз тема з математики чи мови. Вони або мовчать усі, або можуть написати щось типу «яка тобі різниця» чи «іди вчи польську мову, навіщо тобі домашка з української?» Я писала вчительці мови у вайбері, хотіла спитати домашнє. Вона сказала: «Я тобі не секретар, питай у однокласників». Коротше, домашні вправи я більше не роблю, лише контрольні чи самостійні, які скидують для тих, хто в інших країнах,» – Христина, учениця 10-го класу однієї з криворізьких шкіл.
Я також зазнавала кібербулінгу, але вже в дорослому віці. Знайома була ображена на мого тата, тож залишала кілометрові коментарі під моїми постами та фото в соцмережах. Я все видаляла та блокувала, але, звичайно, це викликало тривогу та внутрішнє збентеження. Виникає бажання закритися, а також страх проявлятися, бути побаченою. Виникають проблеми з довірою людям.Анастасія Пресмицька-ВельПсихологиня, арттерапевтка
«Вразливі категорії» для кібербулінгу
«Вразливими є самотні діти, у яких немає підтримки, погані стосунки з близькими дорослими. А також ті, у кого немає реальних друзів, хто живе в інтернеті. Під загрозою підлітки із заниженою самооцінкою, ті, хто викладає специфічний контент. Вони часом навіть не усвідомлюють, що публікуючи провокативні фото та дописи, вони намагаються отримати увагу, якої не вистачає, наприклад, від батьків. Але ж не завжди увага інтернет-коментаторів позитивна.
Іноді самотні підлітки йдуть до певної субкультури. Навіщо? Вони демонструють там свою «особливість», явний протест, на який не можна не звернути увагу. Їм хочеться виділятися. Але реакція оточення буває дуже жорстока. Про це треба казати, пояснювати: «Ти можеш виділятися, але будь готовий до булінгу».
Якщо дитину ігнорують вдома чи в школі, вона відчуває себе пригніченою, потребує уваги, робить для цього щось, навіть не дуже хороше. Можемо бачити, як дівчата-підлітки викладають відверті фото до мережі, наприклад. Так, вони отримують увагу. А з нею – зневажливі коментарі, образи тощо. До того ж це дуже небезпечно. Невідомо, хто побачить такі фото, які наміри тієї людини.
Потрібно говорити. Дорослі можуть допомогти знайти той соціально прийнятний формат виділення, який допоможе дитині отримати увагу, але уникнути травмуючих реакцій інтернет-спільности. Так само можна підкреслити свою особистість, але більш якісно,» – Анастасія Пресмицька-Вель, психологиня.
Ефект уседозволеності
Інтернет дозволяє говорити та писати щось, залишаючись непоміченим: з фейкового акаунту, анонімно. Такими ж непомітними залишаються спостерігачі цькування. Наприклад, однокласника булять, це бачать інші учні, але не втручаються, удають, що «їх тут не було».
Свідкам кібербулінгу я радив би знайти дорослого, якому ви довіряєте, та поділитися з ним ситуацією, що склалася.Данило ГайдамахаБлогер, амбасадор Всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу Docudays UA
Основи медіаграмотності
Українським школярам потрібні знання з медіаграмотності – на цьому наголошують експерти, про це під час Всеукраїнського форуму «Україна. Культура, медіа, туризм» говорив Президент Володимир Зеленський, над цим уже понад 10 років працюють спеціалісти Академії української преси та кваліфіковані тренери з медіаграмотності. Зараз про користування інтернетом та самозахист у мережі говорять на факультативах, у форматі гуртків чи виховних заходів, а також на уроках «Громадянської освіти» в старшій школі. Як же навички медіаграмотності допоможуть школярам протистояти кібербулінгу?
По-перше, вони дізнаються, що є нормою, а що – вже ні в онлайн-спілкуванні. Школярам варто роз’яснити, що «просто жарт» іноді є аж ніяк не жартом, а цілеспрямованим цькуванням, якого допускати не можна.
«Не хочу виправдовувати булінг, але часто булери не вкладають у свої дії злого замислу. Часто у них просто не сформовані причинно-наслідкові зв’язки та емоційний інтелект, тому що це навички, з якими ми не народжуємось, які ми маємо розвивати. І тут обов’язок дорослих – розвивати емоційний інтелект, навички розрізнення власних емоцій, емпатії, рефлексії. А також – відчуття приналежності до глобальної мережі, відчуття, що від кожного з нас залежить спільний добробут,» – Данило Гайдамаха, блогер.
По-друге, інфомедійна грамотність – це й про те, що ми розміщуємо, як ми захищаємо персональні дані та себе в мережі. Часто кібербулінг є реакцією на пости, фото, блогінг. У підлітків не завжди є сформований внутрішній «фільтр» того, що можна постити, а що – ні.
Вправа «Білборд»
Запропонуйте школярам уявити: усе, що вони викладають у соціальні мережі, з’являється на білборді в центрі міста. Які фото та дописи вони хотіли б там побачити? Перш ніж постити щось, варто згадати цей білборд. Якщо раптом буде незатишно від того, що певний контент можуть побачити абсолютно всі, слід ще раз критично оцінити необхідність його розміщувати в мережі.
Як дорослим захистити дітей та підлітків?
«Дітям на гаджети можна ставити батьківський контроль, дивитись, що вони викладають, як на це реагують інші користувачі. А також батькам варто пояснити, що в мережі є різні люди, дехто з них не сповна розуму. Там є люди, які можуть порушувати наші кордони, писати, що заманеться. Захист від них – викреслювати таких людей, блокувати, контролювати свій стан та звертатись за допомогою до батьків або вчителів. Класно, коли у дитини є внутрішні механізми захисту, які не дозволяють її зламати образливими коментарями. Дітям важливо мати змогу порадитись з батьками. Потрібно створити для цього сприятливі умови.
Задача дорослих – навчити дітей вибудовувати власні кордони. «Зі мною так не можна. Я не буду терпіти образ, я це не буду сприймати. Якщо ти робитимеш так, будуть наслідки, я звернусь за допомогою, і тебе покарають» – діти мають відчувати, що вони захищені, що на їх стороні є хтось, хто допоможе. Це сприятиме формування внутрішньої опори, впевненості,» – Анастасія Пресмицька-Вель, психологиня, арттерапевтка.
Читайте також
Як розпізнати булінг у школі?
67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років зіткнулися з проблемою булінгу, а 24% — стали жертвами, згідно з дослідженням ЮНІСЕФ. У 2019 році законодавством було визначено булінг як окремий вид правопорушення. Проте часто булінгом називають поведінку, яка насправді такою не є. Адвокатка Людмила Логуш пояснила, що таке булінг та які його ознаки.
Що робити, якщо здійснюється онлайн-цькування?
Крок 1. Заспокоїтись і не реагувати на провокації. Зазвичай булери намагаються роздратувати жертву, спровокувати конфлікт. Якщо не відповідати на образливі повідомлення, булеру лишається менше «зачіпок». Іноді просте ігнорування може зупинити образи, адже тим, хто ображає, просто стає нецікаво.
Одне з перших питань, що виникає у дітей, яких булять: «Чому люди так поводяться? Це зі мною щось не так?» У цей момент доречно пояснити, що це не з тобою щось не так, а з тою людиною, яка пише ці коментарі. Вона може бути дуже самотньою, психічно травмованою, її можна лише пожаліти та витрачати свій час, енергію на дискусії з кривдником. Звісно, ситуації бувають різні, але краще не витрачати свої ресурси та не вступати в діалог.Анастасія Пресмицька-ВельПсихологиня, арттерапевтка
Крок 2. Робити скріншоти. Усі образи, коментарі, повідомлення варто зберегти. Це знадобиться як доказ у разі притягнення до відповідальності булерів.
Крок 3. Заблокувати кривдників та подати скаргу. Варто повідомити службу підтримки соціальної мережі про випадок булінгу, надіслати скріншоти-підтвердження та залишити скаргу. Великі мережі завжди реагують, адже їх задача – убезпечити користувачів.
Крок 4. Повідомити дорослим, яким довіряєш (батьки, вчителі, старші брати чи сестри тощо). Вони допоможуть впоратись із ситуацією, підтримають і, у разі потреби, звернуться до поліції, аби покарати кривдників.
«Потенційних жертв булінгу треба привчати до встановлення та захисту особистих кордонів. Потрібно встановлювати з ними довірливі стосунки, аби було розуміння, що абсолютно в будь-якій ситуації дитина може звернутися до дорослого, якому довіряє,» – Данило Гайдамаха, блогер.
Також отримати підтримку можна:
- за номером Національної гарячої лінії для дітей та молоді: 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного);
- на порталі психологічних консультацій для підлітків Teenergizer;
- у чаті правової допомоги у разі булінгу;
- у чат-бота «Кіберпес», створеного Мінцифри України у співпраці із ЮНІСЕФ та за підтримки МОН України.
