— Андрію, перш за все, звідки прийшла ідея робити ремонт разом з сином?
— Ідея прийшла спонтанно: зробити сюрприз нашій мамі, яка якраз поїхала на два тижні у відрядження. Ми з Марком залишилися господарювати вдвох і подумали, що непогано було б освіжити нашу вітальню. Хоч у першій половині дня я працював, по обіді ми мали багато часу для спільних активностей. От і вирішили використати його з користю.
— Із чого ви почали?
— Спершу ми разом помріяли, якою хочемо бачити нашу вітальню, та склали загальний список вимог до нового ремонту. Ми з дружиною вже давно його планували, тому в мене було певне розуміння її побажань. Але Марко здивував мене деякими справді крутими ідеями!
— Наприклад?
— Він дуже добре запам’ятав улюблені кольори нашої мами, а також нагадав, що у кімнаті потрібно передбачити простір для сімейної бібліотеки.
— Як ви розподілили увесь обсяг робіт?
— Ми склали покроковий план того, як будуть відбуватися роботи. Я – з досвіду, а син – добряче озброївшись інструкціями з YouTube (деколи його залипання в мережі є дуже корисним (сміється)). Потім ми розписали, хто за що відповідає. До прикладу, Марку страшенно сподобалося обклеювати захисними плівками меблі та здирати шпалери зі стін.
Він також відповідав за те, щоб на час, коли я повертаюся з роботи, необхідні матеріали уже чекали на своїх місцях. Він дуже відповідально поставився до цього завдання!
— Усе йшло за планом?
— Без нюансів – нікуди, і я це розумів із самого початку. Багато часу йшло на пояснення та відповіді на найрізноманітніші запитання. Тому, до прикладу, шпалери я доклеював уночі, якраз перед приїздом нашої мами (згадує з усмішкою). Але наступного дня ми з Марком обміркували, що призвело до такої затримки та як можна було б її уникнути в майбутньому.
— Ремонт – справа травматична. Як ви дбали про безпеку?
— На початку ми оглянули робочий інструмент та пофантазували, які неприємності можуть на нас чатувати. На базі цього ми прописали правила техніки безпеки та повісили їх перед входом у вітальню. Кожного дня перед початком роботи син вголос перечитував цей список, навіть тоді, коли ми просто забирали сміття. І. звичайно, маска та рукавички. Марку ми навіть каску будівельну купили – він ходив у ній цілий день!
— Як гадаєте, чим цей досвід був корисний для Марка?
— Син відчув на собі серйозну відповідальність і самовіддано віддавався процесу. До того ж ми знаходили прикладне застосування його шкільним знанням: разом розраховували необхідну кількість шпалер та фарби, малювали макети та навіть складали попередній кошторис проєкту.
— Чи було місце для творчості?
— Ох, а куди ж без неї (радісно зауважує)! Коли усе було зроблено й залишалося лише фінальне прибирання, Марко вирішив покласти «вишеньку на тортик». Поки я був на роботі, він фарбою, що залишилася, прямо на шпалерах підписав усі зони нашої вітальні. Так, над диваном з’явився напис «місце для мрій та розмов», а біля обіднього столу – «тут мамин суп смакує найкраще».
— Не всі батьки зрозуміли б такі «покращення»...
— Та ви що, я, хоча і був шокований, втішився його ініціативі. Ми внесли деякі корективи, й наша мама подумала, що такий задум був із самісінького початку! Все ж таки, ми створили комфортний простір для всіх і для Марка також.
— Що б ви порадили батькам, які наважаться на таку авантюру?
— Насолоджуйтеся спільним часом зі своєю дитиною та створюйте позитивну атмосферу. Слухайте разом музику, обговорюйте книжки та фільми під час робочого процесу. Я, до прикладу, дізнався, що Марко полюбляє слухати фанк. А це ж мій улюблений напрям! Такий спільний проєкт справді зблизив та розкрив нас одне одному. Це були дуже теплі вечори.
