Гаджет для дитини: норми відповідно віку
«Ліміти на використання гаджетів можуть відрізнятись залежно від ситуації в родині. Зовсім маленьким дітям, до 2-3 років, бажано уникати телефонів, окрім спілкування з родичами, якщо, наприклад, бабусі чи дідусі десь далеко. Діти від 3 до 5-6 років можуть користуватись телефонами до години на день. Можливо, дивитись умовно розвивальний контент. Є хибна думка, що розвивальні мультики можна дивитись без обмежень, бо вони несуть користь. Це зовсім не так. З 6 до 10-12 років нормою буде близько 2 годин. Це можуть бути розвивальні ігри, застосунки тощо. Але це час бажано ділити: 1 годину зранку та 1 годину вдень, наприклад. З 12 до 18 років уже встановлюються правила користування гаджетом, регламентується час. Дитина має знати, коли та чому в неї завершиться дозволений час.
Якщо батьки завжди в екрані, то як пояснити дітям, чому це шкідливо, як навчити їх від цього перемикатися? Ну майже неможливо. У питанні користування смартфоном власний приклад дуже важливий. Коли ми впроваджуємо правила, вони повинні бути спільними, зрозумілими, аргументованими. Варто роз’яснити, чим саме шкідливе надмірне використання телефона. Тут йдеться і про кліпове мислення, і про елементарні проблеми із зором, зміну постави, навіть зміну форми руки людей, що постійно тримають смартфон,» – психологиня Юлія Ульянова.
Читайте також
Чи може школа заборонити мобільні телефони — роз′яснення адвоката
Смартфони стають проблемою для педагогів в усьому світі. Через них увага дітей розсіюється, а школярі все частіше сподіваються не на свої сили, а на можливості технологій. Тому вчителі можуть забирати телефони, якщо учні порушують дисципліну. Однак чи має викладач право так робити?
Що дивиться ваша дитина?
Зазвичай дітям дошкільного віку ще не потрібен власний гаджет, їх більше цікавлять іграшки та розваги. Натомість у початковій школі інтерес до смартфонів зростає. А в середній (10-14 років) вони один за одним починають отримувати персональні пристрої. Тут важливо, аби батьки слідкували за тим, на яких сайтах, у яких застосунках та в яких мережах проводить час дитина, чим вона там займається. А також необхідно пояснити правила використання гаджета, розповісти про небезпеки та способи захисту в інтернеті.
«Я встановлювала ліміт дитині з 6 до 8 років, поки вона навчилася користуватися телефоном та знаходити потрібний контент. Також донька погоджувала зі мною завантаження додатків. Час використання програм контролювала за допомогою додатку Google Family Link. Дитина реагувала спокійно, без бунту, бо, може, ще маленька була. Але ці обмеження сприяли тому, що зараз вона не завантажує ігри, не дивиться Тік-Ток, споживає корисний контент: навчальні відео, шукає потрібну інформацію та дивиться блоги про різні країни,» – Юлія Ярошенко, мама 11-річної доньки.
«Обмежую час використання телефону «вручну». Я пробувала встановлювати спеціальну програму, але ще на етапі реєстрації зупинилась. Діти нормально сприймають прохання прибрати телефон навіть без таймерів. Але я слідкую за тим, що саме вони дивляться. Я або біля них, або переглядаю потім історію YouTube та, у разі потреби, приходжу з роз’ясненнями. Син без проблем сприймає «не треба такого дивитись», а от молодша донька іноді тихенько намагається підглядати те, що не дозволяю, – Наталія Пархитько, мама доньки та сина.
«У дочки з’явилися телефон та планшет у 8 років, і я одразу їй встановила програму батьківського контролю. Зі свого телефону я вказала часові ліміти, коли вона може грати, які програми у неї постійно доступні. Зараз їй 11 років, і вона до сьогодні має обмеження на час, який проводить за іграми, YouTube, іншими розвагами. Єдине, що в неї безлімітно – це зв'язок, вона може дзвонити або писати в месенджерах, спілкуватися там зі мною, зі своїми друзями скільки завгодно. Звичайно, у вільний від школи час. І плюс усі програми, які корисні для навчання, також доступні. Наприклад, вона там займається ментальною арифметикою у застосунку,» – Дарія Кислуха, мама п’ятикласниці.
(Не)дитячі соцмережі
Облікові записи в соціальних мережах можуть створювати лише особи, яким уже виповнилось 13 років. Це зазначено в умовах. Натомість YouTube пропонує маленьким користувачам альтернативну версію – YouTube Kids. У 2021 році Meta також заявили про розробку дитячої версії платформи Instagram, але поки такий формат популярної мережі не був представлений. Тож багато хто з дітей ігнорує обмеження, просто вказуючи інший рік народження.
«На YouTube у доньки дитячий додаток, там є далеко не всі відео, переважно мультики тощо. Хоча у мене є деякі претензії до окремого контенту там. Наприклад, недоліком є те, що не можна відсортувати, контент якої країни та якою мовою рекомендується дитині. Але вона, якщо чесно, не так часто й користується YouTube,» – Дарія Кислуха, мама п’ятикласниці.
«Батьки, які хочуть заборонити підліткам користуватись соціальними мережами, мають аргументовано та переконливо це пояснити. Тут також спрацьовують довірливі стосунки між дітьми та батьками, тобто те, наскільки підлітки можуть довіряти рішенням дорослих. Важливо прокомунікувати цей момент,» – психологиня Юлія Ульянова.
Читайте також
«Мені писали, що я радію, коли вдома літають ракети». Підлітковий кібербулінг та форми самозахисту
У соціальних мережах діти можуть зазнавати цькування однолітків чи анонімів. Така форма агресії отримала назву кібербулінг. Уїдливі коментарі, насмішки та цькування – усе це відчувають жертви онлайн-знущань. Згідно з дослідженнями ЮНІСЕФ, кожний п’ятий український підліток зазнавав булінгу в інтернеті. Чому діти стають булерами та жертвами цькувань? Що робити батькам та педагогам? До кого звертатися у разі знущань?
«Перший телефон син отримав у 9 років, він був кнопковий. Смартфон він випросив, коли йому було майже 14. На той час у всіх його друзів були «модні» телефони, тож як ми з чоловіком не пручались, довелось купувати. Я відтягувала цей момент як могла, бо не хотіла, аби він «підсів» на соцмережі. Я розумію, що там багато жорстокості, розпусти, різних дурниць, які я не хотіла б, щоб він бачив. Тобто зрозуміло, що рано чи пізно він із цим зустрінеться, але хотілось, аби пізніше. Мене лякали історії про «синіх китів», про те, як у соцмережах дітей схиляють до самогубств тощо. Читати, з ким він переписується, про що говорить, як на мене, неетично. Тож я перший рік просто ходила й допитувала: «Усе добре? З ким це ти там говориш? Тебе ніхто не ображає?» Його це часом дратувало,» – Олена Тимченко, мама підлітка.
Вчимось домовлятися
«Якщо існують зрозумілі правила, аргументовані норми, діти сприймають обмеження безболісно, як норму життя. Але якщо це буде проговорено з поясненням, з розумінням і з коментарями, із уважним слуханням дитячих думок щодо цього. Це просто правила, які існують. Як от правила, що ми одягаємось на вулицю, їмо тричі на день і не лише смаколики тощо. Так само і правила використання гаджетів.
Також потрібні компроміси. Наприклад, дитина пише на комп’ютері програму й напочатку говорить, що лімітованої години їй не вистачить. Добре, у цьому випадку обмеження можна розширити ще на 20 хвилин. Тобто вона заздалегідь розуміє, скільки часу необхідно, щоб завершити роботу та зазначає це. Але аж ніяк не «ой, я грався годину, у мене закінчився час, можна мені ще 20 хвилин?» Це вже маніпуляції, а не компроміс,» – психологиня Юлія Ульянова.
Якісне дозвілля без телефону
«У питанні лімітів на телефон необхідна уважна та лагідна підтримка. Не просто: «Усе, твій час вийшов, забираю гаджет». Аби полегшити цей процес, мають бути спільні заняття, активності з дитиною чи для дитини, фізичні вправи, заняття творчістю тощо. І до 13 років це відповідальність батьків – організувати дитині якусь соціалізацію, тобто можливість спілкування з однолітками, можливість обміну інформацією, проживання своїх інтересів, зацікавленостей поза телефоном,» – психологиня Юлія Ульянова.
Читайте також
Дорослий погляд на дитячі забавки: як зі своїми дітьми грають відомі українські мами
Весела розвага, інструмент для вивчення світу та випробування «дорослих» ролей, спосіб наблизитися до дитини й зрозуміти її – чим насправді є, здавалося б, звичайні ігри? Чи важливо батькам долучатися до такого дозвілля? І що робити, щоб дорослим також було цікаво? Про це ГОВОРИМО розповіли Марина Фостенко, Юлія Янчар, Юлія Проскуріна, Вікторія Урсол та Ірина Побідаш.
«Ми проводили експеримент, домовлялися, що я відключу ліміт на певний час. У себе в телефоні я можу бачити, скільки вона сидить у гаджеті. Так от я побачила, що без ліміту вона готова весь свій вільний час просидіти в телефоні. А коли у неї є ліміт, то вона значно більше займається чимось корисним і цікавим: малює, читає, щось майструє, робить аплікації, грається з сестрою. Тож я не готова до того, щоб необмежено дати дитині просто сидіти та витрачати свій час в телефоні. Мені здається, що коли є момент нудьги, дитина розвиває таким чином свою креативність, бо їй треба чимось зайнятися. Відповідно, вона думає, чим вона хоче зайнятися, розуміє, що їй подобається, що не подобається, сама себе розважає, розвиває, і це тільки на користь,» – Дарія, мама п’ятикласниці Софії.
