Педагог в інстаграмі: як поєднується вчителювання та блогінг?

9 листопада 2023

Де між підготовкою до уроків та перевіркою зошитів місце для запису сторис? Що постять у своїх блогах вчителі? Та про що переписуються з учнями та батьками в директі? Інстаграм-блогінг – це для педагога не просто хобі, це одна з форм спілкування з дітьми, батьками, колегами, додаткова можливість зацікавити та заохотити до навчання, а також презентація себе як фахівця. Про блогерські будні педагога дізнались у вчительки початкових класів Інни Семенцової.

Педагог в інстаграмі: як поєднується вчителювання та блогінг? image

 У вчительському директі

Вчитель (особливо класний керівник) постійно на зв’язку: дзвінки та повідомлення, месенджери та соціальні мережі… Щось спитати, уточнити, порадитись. Або просто прокоментувати новий допис. Про що діти та батьки пишуть в інстаграмі?

«Був період під час ковіду, коли було онлайн-навчання. У мене тоді був 4 клас. Діти писали і в інсту, і в фб, в телеграм. Ба більше, я дозволила дітям телефонувати у соцмережах. Я їм пояснювала ще раз. Бо я розумію, як це, коли дитина саменька сидить перед екраном і якщо щось не зрозуміла – не має змоги перепитати у вчителя.

Я не погоджуюсь з думкою, що урок провів і на цьому все. Я реагую нормально, коли це у визначений час, який не порушує мої особисті кордони.

У мене невеликий блог, але батьки його радо переглядають. Навіть коли я виставляю якісь смішні історії, не вказуючи ім'я дитини, батьки пишуть: «Ой, це моя! Вона мені сказала, ми з нею посміялись». 

Діти в мене маленькі, тож вони не зареєстровані. Дуже класно, коли я виставляю, що я прикрасила клас і батькам говорю: «Не кажіть дітям, щоб для них це був сюрприз». І діти приходять зранку: «Вау». Батьки мене підтримують!»

Вчитель (не) мусить знати все

«Мені не подобається формулювання, що вчитель – цар і Бог. Ні. У мене були моменти, коли діти запитували щось таке нереальне, що я не можу знати. Якщо у мене немає відповіді на запитання дітей – ми разом шукаємо в інтернеті, вчимося правильно записувати своє питання, правильно обирати інформацію.

Чудово, коли дитинка самостійно шукає цю інформацію і потім нам всім розказує. Я говорю: «Круто! Знайдеш і мені теж розкажеш, я також буду знати!»  Я показую дітям, що вчителі – це теж люди, які можуть помилятися». 

Улюблене в професії: «Діти на тебе чекають!»

Вчителювання – це професія, до якої приходять по любові. Але в кожного це своя любов: до дітей, навчального предмета, публічних виступів, творчості тощо.

«Подобається спілкування з дітьми. Вони дуже щирі, особливо молодша школа. Буває ідеш до школи без настрою, а вони біжать до тебе і кричать: «Інна Андріївна», «А в мене там...», «А я на вихідних»… і починають розказувати шалені історії, як у них пройшли вихідні. Тоді ти розумієш, діти на тебе чекали, вони хочуть з тобою поділитися, а значить – вони тобі довіряють.

А ще мені дуже подобається, що я можу проявити себе творчо. На жодній роботі я б не змогла втілити якісь такі ідеї шалені». 

Фото з Facebook-сторінки Інни Семенцової

Те, що дратує: «Витрачаю час на папірці, а не на дітей»

«Мені дуже не подобається той обсяг документів, які вчителі повинні заповнювати. І що найцікавіше – ці документи потім «йдуть» кудись на департамент і на цьому вони губляться. Вони нікому не потрібні.  Той час, який я могла приділити дітям, я витрачаю на те, щоб заповнити якісь папірці. О, це мене дуже-дуже засмучує…» 

Про батьківські збори

«Існує думка, що батьківські збори потрібні для того, щоб зібрати кошти там на лінолеум, на штори й все таке. Звичайно, у нас батьківські збори не проходять без організаційних моментів, але також це можливість отримати якісь позитивні емоції й обов’язково в кінці отримати цукерку з передбаченням. Батьківські збори для того, щоб ми зрозуміли, що ми працюємо в одному напрямку і ми одна велика і дуже дружня сім’я».

Читайте також

“Батьки-прогульники”: як провести ефективні батьківські збори та які є альтернативи?

“Передайте до школи письмове пояснення причин неявки на батьківські збори” - таку вимогу вчителя з класного чату опублікувала одна з батьківських груп у Facebook. І, звичайно, це відродило вічну дискусію - чи потрібні батьківські збори взагалі?

Щось «на вчительському»

«Ліс рук», «дзвоник для вчителя», «а голову ти вдома не забув?» – класичні вирази, які, напевно, у школі чув кожен. Чи є вони в мовленнєвому арсеналі сучасної вчительки-блогерки?

«Дуже хочеться вірити, що я їх не використовую. Вони, мабуть, просто вилітають неконтрольовано. Єдине, що я ніколи не говорила і не збираюсь: «Ви найгірший клас у моєму житті». Я пам’ятаю себе ученицею і пам’ятаю, як нам було неприємно це чути. А потім ми дізнавались, що ця вчителька говорить це кожному класу. Ну таке собі...

Тому потрібно обов’язково контролювати, що ти говориш, хоча мені (дуже рідко) хочеться сказати типу: «А голову ти вдома не забув?», але я себе зупиняю, згадую себе дитиною і намагаюся підібрати якісь коректні вислови».

author ГОВОРИМО pro освіту

ГОВОРИМО pro освіту

редакція

Нове та цікаве

Освіта під землею – українська реальність найближчих років image
Навчання під час війни
Освіта під землею – українська реальність найближчих років

В Україні росте покоління дітей, які жодного разу не були в школі. Мова йде про десятирічних п’ятикласників. Спочатку через пандемію, а згодом через повномасштабне вторгнення росії вони змушені навчатися вдома. Освітяни визнають: де-факто такі діти не навчаються. Змінити ситуацію можуть лише підземні школи. Адже у прифронтових регіонах під час ракетної небезпеки діти не завжди встигають спуститися до укриття. Скільки коштує побудувати школу на глибині десяти метрів? Чому деякі батьки виступають проти такого формату навчання? Та який рівень освітніх втрат нас чекає, якщо діти продовжать навчатися дистанційно? Редакція “Говоримо pro освіту” розпитала у радниці міністра освіти, директора благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук. Розмова відбулася в рамках проєкту “ProГоворимо”.

22 березня 2024