Масштаби освітніх втрат внаслідок вторгнення росії в Україну ми побачимо у 2025 році
Хочу розпочати з результатів PISA (програми міжнародного оцінювання учнів), вони демонструють різке зниження рівня читацької компетентності серед п’ятнадцятирічних підлітків. Наскільки серйозними можуть бути освітні втрати внаслідок війни та пандемії COVID-2019?
Перш ніж переходити до українського контексту я зазначу, що різке падіння читацької компетентності спостерігається не лише в нашій країні, а в усьому світі. Для такої тенденції існує ряд причин. Дослідження PISA, яке проводилося у 2022 році, демонструє вплив пандемії на знання українських учнів, а не війни. Наслідки повномасштабного вторгнення ми побачимо вже під час чергового міжнародного оцінювання учнів (наступний етап PISA відбудеться у 2025 році -ред.) Швидше за все, ми не побачимо кращої ситуації, ані ж результати 2022-го року. Якщо порівнювати результати оцінювання учнів у містах і сільській місцевості, то, приміром, у Києві, Харкові чи Дніпрі немає такого різкого падіння читацької компетентності. Розрив відставання між містом і селом сягає майже п’яти років. Тобто, діти з великих міст читають і усвідомлюють прочитане набагато краще ніж діти зі сільської місцевості. Така ситуація демонструє кращий рівень освіти у великих містах. І на цій проблемі зараз має бути сфокусована державна політика. Оскільки це діагноз українській освіті. І його наслідки ми відчуємо через 5-7 років.
Вища освіта наближається до європейських стандартів
Студенти зможуть створювати власну освітню траєкторію. Зокрема обирати спеціальність після вступу в університет, а не після закінчення школи. А також регулювати тривалість свого навчання. Хочу розібратися з основними змінами, які чекають на вищу освіту.
( 23 квітня депутати Верховної ради підтримали законопроєкт про індивідуальні освітні траєкторії. Він передбачає можливість для студентів самостійно обирати темпи навчання та, зокрема, здобувати освіту впродовж коротшого терміну.)
Всі ці зміни напрацьовані для того, щоб наблизити українську вищу освіту до європейських стандартів. Коли ми говоримо про реформу старшої профільної школи, яка триватиме вже три роки, бо ми переходимо на дванадцятирічний цикл навчання, – це передбачає трансформацію системи навчання на бакалавраті. Навчання на цій формі триватиме три, а не чотири роки. Але не кожен студент матиме змогу пройти свою траєкторію за цей період. Тому у нього має бути можливість продовжувати навчання і обирати той темп, який є прийнятним. Це стосується студентів- контрактників, і вони зможуть навчатися від 3 до 8 років. Тобто, вони зможуть самостійно коригувати термін свого навчання залежно від власних можливостей. Ще один аспект – величезна кількість університетів у нашій країні. Така ситуація не типова для розвинених країн. При цьому ефективність багатьох – сумнівна. Тому, скорочення мережі точно на часі. Ще один момент – бюджетна форма навчання. На мою думку, саме цей аспект суттєво впливає на якість вищої освіти. Університети між собою не конкурують, вони отримують фінансування з державної субвенції, від студентів-контрактників, і їм не потрібно особливо напружуватися для того, щоб стати проривними освітніми інституціями. Тобто, це таке “життя в сметані”, до якого звикли за радянських часів. І останній важливий аспект – індивідуальна освітня траєкторія. Старша профільна школа – це перша ланка, де студенти приблизно мають визначитися зі своєю майбутньою професією. Оскільки вступивши в університет і не маючи змоги змінити траєкторію, навряд чи це хороша історія. Ми маємо дуже багато студентів, які ніколи не працюють за своєю спеціальністю. Наприклад, педагогічні спеціальності. У результаті в нас шалена криза педагогічного потенціалу. Тільки 20% випускників педагогічних закладів вищої освіти йдуть працювати до шкіл.
Заочна форма навчання – можливість для чоловіків уникнути мобілізації
Хочу зробити невеликий підсумок. По- перше, студенти зможуть обирати спеціальність після першого-другого курсів. Оскільки багато вступників не усвідомлюють, з якою спеціальністю хочуть пов’язати своє життя. По-друге, студенти зможуть самостійно регулювати тривалість навчання. Наступний момент – фокус на денному та дистанційному навчанні. Яке ваше бачення, щодо розвитку саме цих форм навчання?
Скасування заочної форми навчання викликало широкий резонанс у суспільстві. Тому ніхто зараз не говорить про відміну “заочки”. Це питання ще на доопрацюванні. Зрозуміло, що нам потрібен формат, який дозволяє студентам бути більш “гнучкими” у своєму навчанні. Оскільки є студенти, які працюють або мають сім’ю, і вони не можуть щодня ходити до університету. Чому проти заочної форми навчання зараз виступає така велика кількість людей, оскільки це прекрасна можливість уникнути мобілізації в даних умовах або отримати диплом без належної бази. Ми не можемо говорити про якісне навчання на заочці. Тому дистанційне навчання – чудова альтернатива для цієї форми. Безумовно, віддалене навчання неефективне для школярів початкових класів. Утім для учнів старших класів та студентів – це гарний спосіб балансувати власне життя.
Менше вибіркових курсів для регульованих спеціальностей і більша варіативність для нерегульованих. Що на практиці означають ці зміни для української молоді?
Вибіркові курси для нерегульованих – єдина можливість, здобути те, що потрібне для майбутньої роботи. Але, наприклад, медичні спеціальності,: там вибір вужчий, оскільки ти маєш бути комплексно в темі. Тому, можливість для вибору досить обмежена. Тобто, все залежить від вибору професії. Наразі наша система вищої освіти працює таким чином, аби на першому-другому курсі вбити психічний і фізичний стан студента. Оскільки саме цей період найскладніший у плані кількості та академічності предметів.
Читайте також
6 запитань про реформу старшої школи
Глобально, система освіти в Україні не зазнавала суттєвих змін аж від радянських часів. Реформи почалися з 2017 року, коли діти, що йшли до школи, почали навчатися за програмою нової української школи (НУШ). Наступний великий етап - реформа старшої школи: вона має стати трирічною і профільною. Чи правда, що у школах закриватимуть 10-11 класи? Що робити дітям з великих громад, де до ліцею буде важко дістатися? І чому б не лишити все, як є? Відповідають експерти-освітяни.
Україна переходить на грантову систему освіти. Але багато людей наразі не розуміють, як вона працюватиме. Поясніть, що ми матимемо на практиці.
Ми не є економічно успішною країною. При цьому ми пропонуємо таку шалену кількість бюджетних місць. Передусім, така ситуація не сприяє конкуренції між університетами. І не менш важливо – це викривлює мотивацію студентів. Хоча цей фактор поступово змінюється, зараз підростає покоління вступників, які не живуть твердженням: “Не вступлю на бюджет – позорисько сім’ї”. На мою думку, 85%місць в університетах – мають бути для студентів-контрактників. Це допоможе рухатися в напрямку платної освіти. Втім для цього потрібно запропонувати державне кредитування для молоді під 2%річних, аби була можливість інвестувати у свої знання. Університети – місце, куди люди мають приходити свідомо. В Україні 82% випускників шкіл вступають до університетів і здобувають дипломи, які просто ставлять мамі на поличку. Тому, держава повинна робити фокус на критично-важливих спеціальностях, приміром, медики, вчителі чи військові, а для решти студентів створювати якісне конкурентне середовище та пропонувати вигідні грантові програми. Тому навчання в університетах, однозначно, має бути платним.
Які проблемами у системі вищої освіти ми можемо мати найближчим часом? Що потрібно змінювати терміново?
Система вищої освіти потребує критичного реформування. Університети повинні ставати привабливими для студентів. Наразі абсолютній більшості українських університетів бракує так званої “екосистеми”. Багато вишів мають “потужних викладачів”, хороші кафедри, приміром, у Київському політехнічному університеті. Але всі вищі навчальні заклади потребують оновлення. По-перше, фізичного, тому що там банально холодно. По-друге, оновлення підходів, і з цим працювати найскладніше. Університети – це сталі структури, яким дуже складно змінюватися.
Повна версія інтерв’ю директорка благодійного фонду “SavED” Оленки Северенчук доступна на YouTube-сторінці проєкту «ProГоворимо».
