Кібербулінг - відносно новий вид дитячих образ, який з кожним днем набирає все більшої популярності. Простою мовою - це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися у соціальних мережах, у месенджерах, ігрових платформах та мобільних телефонах.
Офіцер Дитячого фонду ООН Катерина Пуха допомагає батькам розпізнати перші прояви кібербулінгу у дітей. Ними вона поділилась в ексклюзивному інтерв'ю з "Говоримо pro освіту".
Як батькам, на перший погляд визначити, що дитину булять в мережі?
- вона стала менше спілкуватися з друзями та родиною;
- швидко перевіряє повідомлення, швидко перемикає екран або зовсім його вимикає, стала менше часу проводити в Інтернеті;
- уникає відвідування школи та відмовляється від занять улюбленою справою чи інших видів діяльності;
- знизилася самооцінка або впевненість;
- з’явилося відчуття тривоги, смутку, збентеження, гніву, для яких, здавалося б, немає підстав;
- відбувається часта зміна настрою, поведінки, заподіяння собі шкоди та думки про це.
Не ускладнюйте. Не обмежуйте доступ до Інтернету та не забирайте гаджети у дитини – це може погіршити ситуацію та викликати ще більше занепокоєння. Заохочуйте свою дитину не реагувати на залякування. Іноді реакція у відповідь – це саме те, чого чекає кривдник/-ця, тому що це дає йому/їй владу та перевагу над постраждалим. Ігнорування в цій ситуації також може бути рішенням. Розкажіть, що дитина може припинити спілкування, якщо почувається некомфортно.Катерина ПухаОфіцер захисту дітей Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)
Сторінка дитини у соціальних мережах має містити мінімум особистої інформації та бути відкритою лише для тих, кого вона знає у реальному житті. Дуже важливо всі погрози в соцмережах одразу фіксувати.
Докази кібербулінгу, які потрібно збирати
- Зберігайте знімки екрана з підозрілими повідомленнями. Зображення та тексти можуть бути використані як доказ, особливо коли ситуація не припиняється.
- Заблокуйте кібербулера. Більшість програм та соціальних мереж дозволяють заблокувати повідомлення, коментарі, фотографії з відміткою чи тексти від конкретних людей.
Якщо ви скористалися всіма перерахованими порадами, але атаки тривають – варто звернутися з цим питанням до поліції (ювенальної превенції або кіберполіції). Номер гарячої лінії – 0 800 505 170.
За IP адресою, якщо справа передана до поліції, то слідчі легко визначають з якої адреси надіслані ті чи інші повідомлення.Катерина ПухаОфіцер захисту дітей Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)
Також, можна звернутися до офісу Генерального прокурора (096) 755-02-40 чи написати їм на сайті. Або зв'язатися з Контактним центром надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.
Та найкраще, кібербулінг попереджувати. Тому експерти радять батькам встановлювати програми "батьківського контролю". Вони допоможуть не лише слідкувати за безпекою дитини на вулиці, а й покажуть детально батькам, які сайти відвідує їхній син чи донька. Але обов'язково про встановлення програми попередьте дитину. В іншому випадку вона подумає, що ви їй не довіряєте.
Дуже важливим є формування у дитини самоконтролю. Чим молодший вік, тим більше уваги батькам слід приділяти зовнішньому контролю але з підвищенням рівня самоконтролю потрібність у батьківському контролі повинна поступово знижуватись.Наталія Бугайоваексперт з психологічної кібербезпеки
Відповідальність за булінг згідно з ст. 173-4 Кодексу України тягне за собою адміністративну відповідальність і в залежності від виду булінгу карається штрафом або громадськими роботами. Покарання за неповнолітніх кривдників несуть їхні батьки або опікуни.
Також, юридично можна прив'язати кібербулінг до інших статей. Наприклад, можна використовувати статтю про порушення недоторканості приватного життя, якщо, до прикладу, кривдник незаконно зберігав, збирав, використовував, знищував чи поширював конфіденційну інформацію про дитину або незаконно її змінював.
