Pro дослідження дитячого читання
Майже два роки ми перебуваємо в умовах повномасштабної війни. Тож, звісно, стрес впливає на здатність зосереджуватися, концентрувати свою увагу, а отже й на всі розумові процеси. Це стосується не тільки дітей та підлітків, але й дорослих. Багатьом зараз складно. Тим більш, що напередодні два роки був ковід, через який також «просіло» навчання.
Якщо говорити про дослідження PISA, важливо зазначати, що воно не так перевіряє підготовку учнів, як шкільні програми, підручники. У висновках розбираються типи завдань, як з ними працювати. А також йдеться про те, як зробити навички практичними, щоб діти могли ними скористатися у звичайному житті. Тобто ми говоримо не просто про читання як таке, тому що очевидно, що діти вміють читати, ідеться про навички порівняння тексту, синтезу, аналізу, формування висновків тощо. Наші сучасні підручники не зовсім практичні, але дослідження спрямоване показати, як із цим можна працювати далі.
Pro секретну формулу цікавої дитячої книги
Я сама читаю із захопленням тоді, коли текст написаний добре, з гумором. Є певні секрети жанру та професійні автори. Вони вміють цим користуватися, вони вміють будувати текст, щоб дочитували до кінця. Це видно, наприклад, у детективах або пригодницьких повістях. Ми стежимо за героями, нам цікаво дізнатися, що з ними відбувається. Якщо книга написана з гумором, то вона нас розслабляє, відволікає. Ми навіть хочемо її часом перечитувати, тому що любимо сміятися, любимо якісь моменти. От і весь секрет.
Читайте також
Письменниця Галина Ткачук: «Дорослі мають розуміти суперсили читання та пропонувати їх дітям»
Міжнародні дослідження показують, що рівень читацької зацікавленості українських школярів знизився, вчителі та батьки нарікають, що діти неохоче беруться за книгу. Про дитяче (не)читання редакція «Говоримо pro освіту» розпитала людину, яка знаходиться по ту сторону книги – Галину Ткачук, письменницю та літературознавицю, авторку повістей для дітей «Вікно до собаки», «Вечірні крамниці вулиці Волоської», «Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака», збірки «Тринадцять історій у темряві» та численних пізнавальних книжок.
Pro книги на основі ігор чи фільмів
Перша книжка, яку ми з донькою купили, евакуювавшись із Києва у перші дні повномасштабного вторгнення, написана за мотивами мультсеріалу «Гравіті Фолз». Вона смішна, ми читали її багато разів, і дитина досі любить її часом гортати, щось собі підчитувати.
Книги на основі популярних фільмів, серіалів, ігор – чудовий варіант дозвілля. Я вважаю, якщо дитина захоплена, якщо отримує насолоду, задоволення від цього виду дозвілля, то є величезний шанс, що вона візьме інші формати для читання. Можливо, сподобаються комікси, а після коміксів – ще щось, а потім – наступне. Ми маємо знайомити дітей з різними жанрами, різними форматами книжки, поступово розширюючи горизонти.
Ольга Купріян є авторкою «Щоденника Лоли» - книги-приквела до популярного підліткового серіалу «#Школа». На презентацію книги в рамках Book Forum у Львові завітало близько 4 тисяч людей. Таку кількість відвідувачів не вміщав майданчик, тож організатором довелось перенести захід на наступний день, аби мати змогу прийняти всіх охочих.
Pro шкільну програму та актуалізацію класики
Наразі шкільною літературою непросто справді зачарувати дітей чи підтримувати їх цікавість. Тож багато йдеться про те, щоб змінювати програму, додавати туди цікаві актуальні тексти. Але є й тренд на актуалізацію класики.
Ми бачимо, як дорослі перечитують Валер’яна Підмогильного, Ірину Вільде, Івана Багряного. Власне оцими текстами, які ми поспіхом читали на уроках, або навіть дивилися їхній короткий зміст, зараз можемо насолодитися. Тому що ми виросли, а багато текстів шкільної програми написані для дорослих людей і зрозумілі дорослим людям. Треба дати дітям альтернативно читати тексти написані для них. І в педагогів є цей інструмент, є можливість обирати якісь додаткові тексти, написані для дітей і підлітків. Але для цього треба розвантажити шкільну програму, щоб вона не була настільки насичена, щоб не було щоуроку нового тексту. І тоді вивільняється час, ресурс самих педагогів. Бо щоб донести текст як цікавий, зачарувати, треба самим мати час на те, щоб зачаровуватися, перечитувати. Поки є багато паперової роботи, поки треба один текст готувати на кожен урок, це складно уявити.
.png)
Читайте також
Ви навчаєте дітей чи навчаєте програми?
«Чим ви займаєтеся?» – я часто запитую про це своїх колег. У відповідь я зазвичай чую: «Я викладаю французьку», «Я – вчитель початкових класів», «Я навчаю фізики» тощо. Але чи справді це те, що ми, освітяни, робимо? Невже наша місія – вкласти у голови дітей знання зі шкільної програми?
Pro літературні подкасти
Я би радила педагогам використовувати сучасні інструменти. Наприклад, є багато подкастів. Зокрема, є ціла платформа подкастів LitCom. Можна заохочувати й учнів записувати подкасти на теми прочитаного або самим готуватися до уроків. Мені також дуже подобається подкаст «Перефарбований лис», де освітянка Валентина Мержиєвська та психологиня Марія Діденко обговорюють класичні тексти зі шкільної програми з позиції психології поведінки персонажів. і це виявляється неочікувано цікаво.
Pro те, як зацікавити дітей читати
Варто враховувати: ми не можемо зацікавити дитину читанням, якщо для нас самих це не цікаво. Дуже важить інтерес людей, які захоплюють. Це можуть бути дорослі вдома, якісь читацькі клуби, бібліотекарі, вчителі в школі. Також є варіант запрошувати письменників до школи – це стимулює дітей прочитати книгу.
Також письменники радять створити ритуал спільного читання вголос та обирати книги разом з дитиною. А також важливо обговорювати прочитане та поглиблювати інтерес дитини книги.
