Інший приклад. Заглянув на сайти, де публікують вакансії. А там сила-силенна запитів на робітничі професії: токарів, фрезерувальників, слюсарів, будівельників тощо. Тобто, є величезний попит на робітничі професії, без яких оборонна промисловість не те, що не буде розвиватися, існувати не буде. А оборонна промисловість також забезпечує нашу перемогу. Як думаєте, чому сталін, готуючись до другої світової війни, у 1940 році підписав Указ про створення державної системи трудових резервів? Та тому, що ця система мала забезпечити підготовку робочої сили для підприємств оборонного комплексу, насамперед. І система Трудових резервів із тим завданням справилася. Дуже жорстко, але справилася.
З тієї системи Держтрудрезервів пішла радянська система профтехосвіти, залишки якої існують й досі. Але ці залишки навряд чи сьогодні працюють на майбутню перемогу. Роблю такий висновок, побіжно проаналізувавши перелік тих професій, які пропонують у закладах профтехосвіти Київської області. У 80% відсотках профтехучилищ готують… кухарів, кондитерів та офіціантів. А в деяких закладах ці професії здобуває майже 50% учнів. А іще 20 % - оператори компʼютерного набору, секретарки керівників, різьбярі по дереву… Думаю, що якщо вести мову про роботу на перемогу, то навряд чи підготовка кухарів і офіціантів є надто необхідною в сучасних умовах. Як і секретарів керівника….
Принагідно хочу нагадати, що кілька десятків років тому у профтехучилищах Київщини масово готували токарів, фрезерувальників, слюсарів, столярів… І навіть починали підготовку операторів верстатів із ЧПУ, які є елітою серед робітничих професій. В училищах сільськогосподарського профілю на військовій техніці тренували майбутніх водіїв, ремонтників, слюсарів тощо. Це робили в мирний час! Сьогодні - воєнний час. Війна. Страшна і кровопролитна… Але підготовка токарів залишилася лише в одному закладі профтехосвіти Київщини в мізерних кількостях, про фрезерувальників, як і про верстатників ЧПУ, давно забули. Та що там верстати з ЧПУ? Звичайних столярів готують лише у двох-трьох закладах, хоч ящики для снарядів, як мені здається, роблять із дощок… Натомість кондитерів і офіціантів штампують майже у всіх.
Вірю в те, що наша Перемога буде. Кондитери та офіціанти знадобляться. Але то буде завтра. Сьогодні - інші пріоритети та інші запити. От лише наші системи вищої та профтехосвіти освіти, на мою думку, від них такі ж далекі, як земля від миру. То, можливо, дебати та суперечки про те, якими мають бути реформи в цих освітніх системах варто відкласти? А зосередитися на налаштуванні їх на роботу задля перемоги. У тому числі і на спрямуванні фінансів на розробку та виготовлення дронів, РЕБів, придбання навчального верстатного обладнання і техніки, на підготовку фахівців для потреб фронту і оборонної промисловості, а не на дебати і дискусії про візії, стратегії, укрупнення, усунення і т.д.
А якщо коротко, то я не розумію, чому в нашій системі освіти не є в пріоритеті слова і справи, сутність яких така: «Все для фронту, все для перемоги!»
P.S. Написавши це, абсолютно не претендую на істину в останній інстанції. Лише висловив власну думку. Якщо помилився - буду радий…
