Процес запам’ятовування — чому так, а не інакше
Пам’ять поділяють на короткострокову і довгострокову, і в кожної є своя важлива функція та особливості. Більшість інформації, яку ми споживаємо щодня, залишається на рівні короткострокової пам'яті, обробляється мозком і швидко забувається. Чому ж так легко запам’ятовується номер мобільного мами, а формула з алгебри все ніяк не хоче залишатись у пам’яті? Як мозок розуміє, що інформація для нас може бути корисною і важливою?
Із точки зору нейробіології, коли ми намагаємось щось запам’ятати, у нашому мозку утворюються нові нейронні зв’язки. Це можна порівняти із витоптуванням доріжки, де її раніше не було. Такий процес може бути мимовільним — наприклад, сталось щось емоційне, дуже цікаве, — і доріжка легко з’являється, наче хтось проїхався машиною. А може бути цілеспрямованим — машини немає, доведеться протоптувати своїми двома.
Тепер питання: наскільки захоплює вивчення вірша напам’ять, якщо цей вірш не до вподоби, якщо не ти його обрав і ще й доведеться його декламувати перед аудиторією. Це більше схоже на тренування стресостійкості, аніж на розвиток пам’яті.
Якщо діти не розуміють, навіщо їм робити завдання або вивчати нудні, на перший погляд, матеріали, то процес навчання перетворюється на покарання, а всі здобутки швидко втрачаються. Так, не вся інформація для дитини цікава та й інколи важко донести її важливість. Але що точно під силу вчителеві — зробити процес навчання оригінальним та легким.
Ефективні практики навчання
Активна взаємодія учнів та вивчення нового через власний досвід — освітні методики, які успішно застосовують у країнах ЄС та Америки. Такий підхід дозволяє мотивувати дітей і робити навчання цікавою пригодою. Ось кілька дієвих прикладів, які працюють й позитивно сприймаються дітьми.
- Сам собі поет
Замість того, щоб завчати вірші, які можуть бути нецікаві учням, у Німеччині практикують самостійне написання поезії. Учнів не змушують «учити» вірші, а вчать різним технікам і стилям написання ліричних творів, щоб взаємодія була цікава для всіх її учасників. Написавши власне хайку, ймовірніше запам’ятаєш, як саме воно пишеться і чому.
- Робота в команді
Діти в класі діляться на команди для групового проєкту. Після ознайомлення з новою темою вони готують спільний проєкт, презентацію чи навіть виставу. Перевага цього методу в тому, що учні, перебуваючи у своїх командах, можуть обговорювати тему та дізнаватися про різні точки зору. Це підштовхує навіть сором'язливих діток до більш активної участі в процесі вивчення матеріалу. Також учні навчаються презентувати свої ідеї, що точно знадобиться в майбутньому.
- Доповнена реальність
Нещодавно у Британії почали активно використовувати методику Augmented Reality або «Доповнена реальність». Йдеться про залучення сучасних технологій для створення віртуального навчального середовища. «Доповнена реальність» дозволяє учням бачити інформацію у 3D, взаємодіяти з нею, що сприяє кращому розумінню нового матеріалу і його запам’ятовуванню. Наприклад, урок біології стане набагато цікавішим, якщо дитина матиме можливість у своєму телефоні роздивитись будову клітини, покрутити її з усіх боків та потицяти на різні її елементи.
Українці також можуть використовувати доповнену реальність завдяки інтерактивному застосунку AR_book. Додаток пропонує чудову перспективу провести хімічний експеримент без лабораторії або дослідити нервову систему людини. А зірки ще ніколи не були так близько! Навіть телескоп не треба купувати!..
21 сторіччя — час освіти без драм
Завдання сучасної освіти не просто дати дитині необхідні знання, а навчити міркувати та шукати самостійно відповіді. Саме такі навички допоможуть швидко запам’ятовувати новий і навіть складний матеріал — без насилля.
То виходить, що завчанню час на «пенсію»? І так, і ні. Адже є інформація, яку необхідно запам’ятати «слово в слово» — текст виступу для TED-talks, назви кісток, хімічних елементів тощо. Тож не варто відмовлятися від завчання повністю. А ось де його слід використовувати і як перетворити це у пригоду для дитини, ми розповімо у наступному матеріалі.
