.jpg)
Міф 1: Діти не готові до розмов про секс у школі
Міф, який спростовується найпростіше. Діти готові до таких розмов, вони не викликатимуть сміху чи сором'язливості - якщо ведуться відповідно до віку, говорить психологиня, експертка з сексуальної освіти Антоніна Молотокас:
“Поширеним міфом є те, що одразу з першого класу, тобто з 6-7 років, дітям почнуть розповідати про секс і як ним займатися. Коли чують словосполучення “сексуальна освіта”, багато хто чіпляється за слово сексуальна, не думаючи, що це в першу чергу освіта, це надання інформації та пояснення. Якщо робити все грамотно, то для кожної вікової категорії речі, які треба знати”.
Коли чують словосполучення “сексуальна освіта”, багато хто чіпляється за слово сексуальна, не думаючи, що це в першу чергу освіта, це надання інформації та пояснення.Антоніна МолотокасДокторка філософії в галузі психології, експертка з сексуальної освіти
Так, для дітей дошкільного віку сексуальна освіта - це передусім навчити дитину розуміти своє тіло, знати, як називаються статеві органи, а також базові правила безпеки - наприклад, правило купальника (сторонні люди не мають права торкатися частин тіла, прихованих купальником).
Дітям молодшого шкільного віку вже можна розповісти, що таке секс, адже саме у цей період, за статистикою, більшість людей і дізнається про статеві відносини - від друзів. В середній школі вже час розповісти про контрацептиви, а з підлітками в старшій школі можна вести дискусії про секс і стосунки.
“Теми приватності та безпеки важливо проговорювати з дітьми щороку, постійно їх нашаровуючи, щоб дитина, виростаючи, мала базу і пам'ятала її, а не згадувала, що колись в 6 класі до нас приходили дистриб'ютори гігієнічних прокладок і розказали щось там про місячні”, - говорить Христина Шабат, керівниця Центру гідності дитини Українського католицького університету.
Міф 2: Батьки краще знають, як говорити про приватне зі своєю дитиною
Часто батьки остерігаються, що в школі дітям можуть розповісти щось не те, та узагалі - говорити про приватне варто вдома, у вузькому колі, а не на загал у класі. Та насправді, сексуальне виховання має бути комплексним, вважає психологиня Антоніна Молотокас. Та й, правду кажучи, батьки - за незначним винятком - і самі часто не готові до таких тем, подають інформацію упереджено, не готуються до розмов про секс із дітьми.
“Річ у тім, що батьків ніхто теж не вчить, як треба викладати сексуальну освіту, - говорить Антоніна Молотокас. - А педагоги, якщо вони проходитимуть спеціальні тренінги, навчання, матимуть доступ до професійної літератури, зможуть робити це більш коректно”.
Однак наразі вчителі абсолютно не готові викладати сексуальну освіту, каже директорка школи № 28 в Тернопіль Лілія Вавринів:
“У нас взагалі немає культури розмов про секс, культури сексуального виховання. Вважається, що це про контрацептиви і ранню вагітність. Але ж йдеться про запобігання деяким захворюванням, фізіологію, відчуття і розуміння себе, стосунки, майбутнє виховання своїх дітей. Це делікатні теми, тому на першому етапі викладати сексуальну освіту мали б педагоги-психологи та ті, хто сам виявив бажання і пройшов усі професійні курси і тренінги”.
Можливо, варто дати право громадським організаціям, які професійно цим займаються, заходити з тренінгами на цю тему в школи.Інна Совсуннародна депутатка і ексзаступниця міністра освіти
Поширеною є й думка про те, що сексуальну освіту мають викладати не вчителі. Так, наприклад, вважає народна депутатка і ексзаступниця міністра освіти Інна Совсун:
“Щодо сексуальної просвіти - я вважаю, що її мають викладати не шкільні вчителі. Більшість вчителів не зможуть це робити на необхідному рівні, і не треба намагатися їх перевчити. Наприклад, якщо вчительці біології 60 років, вона може бути фантастичним педагогом, але не зможе говорити з підлітками - у них просто не буде такого контакту, взаємодії, щоб говорити про інтимні речі. Знову ж таки, я не скажу, що це на 100% неможливо, але треба визнати, що в багатьох випадках це так. І тому, можливо, варто дати право громадським організаціям, які професійно цим займаються, заходити з тренінгами на цю тему в школи”.
Міф 3: Розмови про секс у школі легалізують ранні статеві відносини
За даними міжнародного дослідницького проєкту “Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді”, опублікованого ЮНІСЕФ у 2019 році, в середньому перший сексуальний досвід українські підлітки мають у 15,1 року - для дівчат, та 14,4 року - для хлопців.
“Сексуальна освіта жодним чином не впливає на ранній початок сексуального життя, ніякої кореляції між цим не існує. Можна точно сказати, що навіть коли у підлітків немає ніякої сексуальної освіти, вони все одно вдаються до експериментів. В деяких випадках - з великими ризиками для власного здоров'я”, - каже психологиня Антоніна Молотокас.
Читайте також
Без “морквинок” і “огірочків”. Як вдома і в школі говорити з дітьми про секс
Що таке статеве виховання 3-річних дітей? Коли з дітьми говорити про контрацептиви? Та чому сексуальна освіта - це передусім не про секс, а про безпеку? Редакція “ГОВОРИМО pro освіту” поставила ці запитання Христині Шабат – керівниці Центру гідності дитини Українського католицького університету
Тим більше розмови про секс у школі не уникнути - питання тільки чи будуть це лекції відповідно до віку дітей з компетентними викладачами, чи без них - між самим дітьми на перервах, пошепки і з усіма забобонами і перебільшеннями.
“Ми не можемо виправити статистику, закрити дітям вуха, виключити інтернет і так далі, - каже Христина Шабат, керівниця Центру гідності дитини. - Ми маємо усвідомлювати, що діти молодшого шкільного віку не тільки вперше дізнаються про секс, а ще вперше можуть побачити порнографію - випадково чи навмисно. І тут вони з компетентного джерела мають дізнатися, що порнографія - це постановочний фільм, що в житті так не буває, і що цей контент для дорослих. А секс - це має бути контакт людей, які люблять один одного”.
Діти молодшого шкільного віку не тільки вперше дізнаються про секс, а ще вперше можуть побачити порнографію. І краще, щоб вони дізналися, що це таке від компетентного джерела.Христина Шабаткерівниця Центру гідності дитини УКУ
Крім того, підлітки, які мають більше інформації про небажані наслідки сексу, а також вміють відстоювати свої кордони не піддаючись на тиск партнера чи друзів, часом навіть пізніше розпочинають статеві стосунки.
Міф 4: “Я не хочу, щоб дітям розповідали про ЛГБТ+ як про варіант норми!”
З такими упередженнями батьків працювати чи не найскладніше. Зазвичай, усі аргументи про толерантність, взаємоповагу, сучасне суспільство, з якого це просто не можна виключити, та й факти, що навіть у батьків з гомофобними поглядами може вирости дитина з гомосексуальною орієнтацією, натикаються на стіну нерозуміння у таких батьків.
Коли ми говоримо про освіту і виховання наших дітей, треба все ж таки ставити на перше місце інтереси дітей, а не тендітну психіку батьків.Антоніна МолотокасДокторка філософії в галузі психології, експертка з сексуальної освіти
Але варто розуміти, що, по-перше, втаємничити інформацію про ЛГБТ від сучасних підлітків неможливо, а, по-друге, розмови про гомосексуальність не просто не становлять основу сексуальної освіти, а є незначним відсотком від великого масиву інформації про тіло, безпеку, кордони, стосунки та статеве життя.
“Коли ми говоримо про освіту і виховання наших дітей, треба все ж таки ставити на перше місце інтереси дітей, а не тендітну психіку батьків, - зазначає Антоніна Молотокас. - Для багатьох підлітків такі розмови будуть знаком: я нормальний/нормальна. Виявляється, про це про мене, я не хворий, а ці прояви, які я маю, допустимі, це називається сексуальна варіативність. І для багатьох це дуже велика підтримка”.
Міф 5: “Краще викладати сімейне виховання, а не сексуальне”
Прихильниками сімейного виховання нерідко є релігійні родини. Курс “Основи сім'ї” навіть був запроваджений у деяких школах факультативно, однак його критикували за дискримінацію.
“Духовний аспект стосунків варто обговорювати. Але не казати дітям, як правильно, як неправильно, а розповідати - як буває, щоб дитина сама ухвалила рішення, зважаючи на ризики”, - вважає Христина Шабат.
Заборони і ультиматуми на підлітках зазвичай просто не спрацьовують. Втім, якщо такий курс міститиме інформацію про основні правила безпеки, особисті кордони, а також - про те, як змінюється наше тіло з віком, як воно влаштоване, не порушуючи базові принципи взаємоповаги, - це вже краще, ніж нічого, - каже психолог Антоніна Молотокас.
Тим більше, що дотично про сексуальність та стосунки у школі доводиться говорити - і не лише в рамках біології. Номінант на премію Global Teacher Prize 2023 Артур Пройдаков, який викладає українську мову та інтегрований курс літератури, каже: не зачіпаючи цих тем з дітьми, не можна обговорювати твори світової та української класики:
“Візьмемо, наприклад, “Собор Паризької богоматері” Гюго - там Есмеральді всього 16 років, а за нею бігає четверо чоловіків: і диякон Клод Фролло, і Квазімодо, і поліцейський Феб, і поет Гренгуар - і кожен з них зовсім недвозначно пропонує їй вступити в стосунки. Тому це треба з дітьми обговорювати. У нас значна частка літератури про це. Та ж "Катерина" Шевченка - це ж очевидний приклад. Можна оминати ці розмови на уроці, можна говорити завуальовано, а можна сказати - дивіться, це чудовий кейс про те, як дівчина спочатку вступила в стосунки, а потім була обманутою. І можна обговорювати, як би зараз доречно було зробити, поговорити з дітьми про захист".
І найголовніше - в країнах, де сексуальне виховання є нормою, значно менший відсоток ранніх вагітностей і абортів, а діти, які знають свої права і кордони, - рідше стають жертвами сексуального насильства.
